Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.10.2024 р. № 4734/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

 

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питань оподаткування податком на прибуток операцій з нерезидентами, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як викладено у зверненні, товариство є розробником комп’ютерної програми по розрахунку вантажних перевезень. Всі авторські права належать товариству – заявнику.

У 2024 році товариство уклало угоди з компаніями GoogleLLC (штат Делавер, США) та AppleDistributionInternationalLtd (Ірландія) (далі – майданчики для продажу).

Заявник запитує:

1. Коли і в який термін товариство має сплачувати «податок на репатріацію», з урахуванням того, що згідно з умовами угод, кошти за продаж (за мінусом комісійної винагороди) перераховуються протягом 45 днів з моменту продажу:

• по факту отримання коштів нашим товариством від майданчиків продажу на валютний рахунок
• по факту отримання коштів GoogleLLC та AppleDistributionInternationalLtd за програмний продукт від кінцевого користувача?

 

2. Чи можемо ми і на підставі чого комісійну винагороду майданчиків продажу віднести на валові витрати підприємства, з огляду на те, що вони як іноземні компанії не надають акти виконаних робіт?

 

Щодо питання 1

Одночасноп.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо, інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Підпунктом 140.5.5¹ п. 140.5 ст. 140 Кодексу встановлено, що платник податку на прибуток, що формує різниці, збільшує фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь:

нерезидентів зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу;

нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 цього Кодексу), реалізованих на користь у нерезидентів, визначених абзацами другим та третім цього підпункту, якщо такі операції не мають ділової мети. Обов'язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень ст. 39 цього Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом першим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

При цьому, якщо ціна реалізації товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг є нижчою за ціну, визначену відповідно до принципу «витягнутої руки», встановленого ст. 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки», та вартістю реалізації.

У випадку незастосування вимог цього підпункту на підставі абзацу п'ятого цього підпункту, якщо контролюючий орган не враховує (не визнає) таку операцію за результатами аналізу відповідно до ст. 39 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування збільшується у порядку, передбаченому абзацом першим п.п. 140.5.2 ¹ п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом шостим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.

Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року.

На виконання п.п. «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.1 ст. 39 Кодексу Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 04 липня 2017 року № 480 «Про затвердження переліку організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи» (далі – Перелік № 480).

До Переліку № 480 включено резидентів Сполучених Штатів Америки(штати Делавер, Каліфорнія, Невада, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Техас, Флорида), зокрема, з організаційно-правовою формою (скорочена назва (абревіатура), назва українською мовою) LimitedLiabilityCompany, LLC, Просте партнерство.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1045 (далі – Перелік № 1045) затверджений перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу.

До вказаного Переліку № 1045 включена Ірландія.

Отже, у разі якщо організаційно-правова форма нерезидента включена до Переліку № 480, або держава реєстрації нерезидента включена до Переліку № 1045, але вартісні критерії за операціями з такими нерезидентамине відповідають вартісним критеріям, встановленим п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, і такі операції не підпадають під визначення контрольованих,то фінансовий результат до оподаткування підлягає коригуванню відповідно до п.п. 140.5.5¹ п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Особливості оподаткування доходів нерезидентів регулюються п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, які оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу, встановлений п.п. 141.4.1п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Так, відповідно до п.п. «з» п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, відноситься брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів щодо брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом на території України на користь резидентів.

Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, у разі якщо резидент України здійснює виплати нерезидентуагентської винагородиза послуги, що надавались на території України, то такі виплати підлягають оподаткуванню податком на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України відповідно до положеньп.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не передбачено правилами чинного міжнародного договору.

Водночас, абзацом третім п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу встановлено, що якщо дохід виплачується нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової, або якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати (у тому числі під час виплат доходів, прирівняних за цим Кодексом до дивідендів), такий податок підлягає нарахуванню та сплаті виходячи з такого розрахунку:

Пс = СД * 100 / (100 - СП) - СД, де:

Пс - сума податку до сплати;

СД - сума виплаченого доходу;

СП - ставка податку, встановлена цим підпунктом.

Отже, у разі якщо сплата комісійної винагороди на користь нерезидента відбувається шляхом зменшення суми винагороди за розповсюдження програмних продуктів, що сплачує нерезидент на користь резидента, за рахунок чого зобов’язання зі сплати комісійної винагороди нерезиденту буде припиняється, дохід нерезидента на суму такої комісійної винагороди підлягає оподаткуванню, виходячи із розрахунку відповідно до вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Щодо питання 2

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Тож платник податку при визначенні фінансового результату до оподаткування та, відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, формує доходи та витрати, у тому числі за операціями з нерезидентами, відповідно до вимог  національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже питання порядку формування доходів та витрат у бухгалтерському обліку, у тому числі за операціями з нерезидентами, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Пунктом 52.2 ст. 52 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.