Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.10.2024 р. № 4907/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК
Індивідуальна податкова консультація
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі ‒ ПКУ), розглянула звернення ТОВ ….. щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у зверненні повідомив, що є мобільним оператором. Товариство протягом року запроваджує десятки публічних маркетингових активностей (програм лояльності, акцій, тощо), в яких беруть участь мільйони абонентів.
Більшість маркетингових активностей передбачають публічний продаж товарів та послуг на привабливих для учасників умовах та не включають опції безоплатного отримання послуг/товарів. Більшість цих активностей мають ідентичні або схожі ознаки та механіки, та, як правило відрізняються лише умовами участі (критеріями відповідність яким дозволяє будь-якому абоненту брати участь в маркетинговій активності), а також змістом комерційних пропозицій, які мають приваблювати абонентів та стимулювати збільшення продажу товариством електронних комунікаційних та супутніх послуг і товарів.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Чи правильно платник податків розуміє, якщо в наказі про впровадження маркетингової активності встановлено будь-яку ціну/тариф за послуги, товари та/або пакети послуг/товарів (тобто декілька послуг та/або товарів за одну ціну), за якою учасник активності може їх купити та отримати, то згідно з п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Кодексу у товариства відсутні правові підстави вважати такі послуги, товари та/або пакети послуг/товарів безоплатно наданими?
2.1 Чи правильно платник податків розуміє п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що договірні (не регульовані державою) ціни на послуги, товари та/або пакети послуг/товарів, встановлені в наказі про впровадження маркетингової активності вважаються звичайними цінами, якщо контролюючі органи не доведуть, що ці ціни не відповідають рівню ринкових цін?
2.2 Чи правильно платник податків розуміє, що згідно з п.п. 14.1.71,
п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 та ст. 5 Кодексу, для того, щоб ціна вважалася ринковою, вона повинна відповідати виключно визначенню терміну «ринкова ціна» у п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу і при оцінці для цілей оподаткування чи є ціна ринковою не застосовуються визначення та ознаки ринкової ціни з інших законів та підзаконних актів?
2.3. Чи правильно платник податків розуміє, що відповідно до п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, для підтвердження, що договірна ціна є ринковою, платнику податків необхідно перевірити її відповідність трьом критеріям:
добровільність передачі товарів (робіт, послуг) з боку продавця та покупця;
взаємну юридичну та фактичну незалежність сторін договору;
наявність достатньої інформації про товари (роботи, послуги)?
І чи означає це, що якщо оператор в рамках маркетингової активності публічно та в межах закону встановив та запропонував ринку певні ціни/тарифи на товари, роботи/послуги, не здійснює незаконного примусу покупців до їх придбання на цих умовах, встановив критерії участі в цій активності за межами пов’язаних та інших осіб, що мають взаємну залежність з оператором, згідно з законом проінформував покупців про умови та тарифи, то ціни/тарифи в такій маркетинговій активності відповідатимуть всім трьом критеріям визначення терміну «ринкова ціна» (п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу) і такі ціни/тарифи для цілей оподаткування слід вважати ринковою ціною?
2.4 Чи правильно платник податків розуміє, що для цілей застосування терміну «ринкова ціна» в п.п.14.1.219 п.14.1 ст.14 Кодексу сторони договору є взаємно незалежними юридично та фактично, якщо відсутні правові підстави вважати цих осіб:
пов’язаними особами у значенні п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14 Кодексу;
контрольованою іноземною компанією та контролюючою особою згідно з положеннями ст.392 Кодексу;
залежним господарським товариством (одну сторону щодо іншої) згідно з ст.118 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).
3.1 Чи правильно платник податків розуміє, що для цілей застосування
п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу у відношенні цін/тарифів, які встановлені наказом товариства про маркетингову активність, не має правових підстав для визначення «суми звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, якщо ці ціни/тарифи відповідають визначенню термінів «звичайна ціна» та «ринкова ціна» в
п.п. 14.1.71 та п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?
3.2 Якщо ціна/тариф за умовами маркетингової активності буде діяти та застосовуватись для сотень, тисяч а можливо і мільйонів покупців – учасників маркетингової активності, то, які правові підстави та аргументи бачить контролюючий орган, щоб визнати такі ціну/тариф індивідуальною знижкою?
Звичайна ціна – це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу (п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Згідно з п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності –однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Щодо питання 2.4
Підпунктом 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що пов’язані
особи – це юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:
а) для юридичних осіб:
одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків (крім міжнародних, фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб’єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації);
одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків;
одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;
одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;
принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;
одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);
юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;
кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа;
повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа;
сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб’єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації) та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб’єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації), стосовно іншої юридичної особи, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, –більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду). Положення цього абзацу не поширюються на суму кредитів (позик), залучених під державні гарантії;
б) для фізичної особи та юридичної особи:
фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків;
фізична особа має право призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган такої юридичної особи або призначати (обирати) не менш як 50 відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;
фізична особа здійснює повноваження одноособового виконавчого органу в такій юридичній особі;
фізична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;
фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи;
сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від фізичної особи, наданих юридичній особі, та/або будь-яких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших фізичних осіб, наданих юридичній особі, які надаються під гарантії цієї фізичної особи, перевищують суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, – більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду);
в) для фізичних осіб – чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні/неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.
Усі корпоративні права, які належать (безпосередньо та/або опосередковано) юридичній особі в іншій юридичній особі, є сумою часток корпоративних прав, які:
безпосередньо належать такій юридичній особі в іншій юридичній особі;
належать будь-якій із пов’язаних сторін такої юридичної особи в іншій юридичній особі.
Для цілей визначення, чи володіє фізична особа безпосередньо та/або опосередковано корпоративними правами у розмірі 25 і більше відсотків у юридичній особі, усі корпоративні права, які належать (безпосередньо та/або опосередковано) фізичній особі, є сумою часток корпоративних прав, які:
безпосередньо та/або опосередковано належать такій фізичній особі в юридичній особі через володіння корпоративними правами;
належать будь-яким пов’язаним особам такої фізичної особи у зазначеній юридичній особі (без врахування осіб, пов’язаних з такою фізичною особою через пряме та/або опосередковане володіння корпоративними правами).
Якщо фізична особа визнається пов’язаною з іншими особами відповідно до п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, такі особи визнаються пов’язаними між собою.
У разі здійснення господарських операцій утвореннями без статусу юридичної особи з пов’язаною особою будь-якого з учасників договору про спільну діяльність, розмір вкладів яких у спільне майно становить 25 і більше відсотків, пов’язаними визнаються утворення без статусу юридичної особи (договору про спільну діяльність) і така пов’язана особа будь-якого з учасників такого договору.
Розмір частки володіння корпоративними правами розраховується у разі:
опосередкованого володіння (в одному ланцюгу) – шляхом множення часток володіння корпоративними правами;
володіння через кілька ланцюгів – шляхом підсумовування часток володіння корпоративними правами в кожному ланцюгу.
У разі коли частка володіння корпоративними правами кожної особи в наступній юридичній особі в ланцюгу становить 20 і більше відсотків, усі особи такого ланцюга є пов’язаними (незалежно від результатів множення).
Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов’язаними. Такі платники податків можуть бути визнані пов’язаними з інших підстав, передбачених цим підпунктом.
За наявності обставин, зазначених в абзаці першому п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, юридичні та/або фізичні особи, які є сторонами господарської операції, мають право самостійно визнати себе для цілей оподаткування пов’язаними особами з підстав, не передбачених у підпунктах «а» – «в»п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Контролюючий орган у судовому порядку може довести пов’язаність осіб на основі фактів і обставин, що одна юридична або фізична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи, утворення без статусу юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи та/або утворення без статусу юридичної особи.
Підпунктом392.1.1п. 392.1 ст. 392 Кодексу визначено, що контрольованою іноземною компанією визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи – резидента України відповідно до правил, визначених Кодексом.
Юридичною особою може визнаватися корпоративне утворення (об'єднання) або організація, наділена правом володіти активами, мати права та обов'язки та здійснювати діяльність від власного імені та незалежно від засновників, учасників або форми власності. Наявність у контрольованої іноземної компанії статусу юридичної особи визнається відповідно до законодавства її реєстрації.
У випадках, передбачених ст. 392 Кодексу, до контрольованої іноземної компанії може прирівнюватися іноземне утворення без статусу юридичної особи.
Утворенням без статусу юридичної особи визнається утворення, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, яке відповідно до законодавства та/або документів, що регулюють її діяльність (особистого закону), має право здійснювати діяльність, спрямовану на отримання доходу (прибутку) в інтересах своїх учасників, партнерів, засновників, довірителів або інших вигодоотримувачів.
Утворення без статусу юридичної особи можуть включати, зокрема, але не виключно, партнерства, трасти, фонди, інші установи та організації, створені на підставі правочину або закону іноземної держави (території). До утворень без статусу юридичної особи прирівнюються особи – нерезиденти, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, які відповідно до особистого закону не є юридичними особами.
Відповідно до п.п. 392.1.2 п. 392.1 ст. 392 Кодексу з урахуванням положень ст. 392Кодексу контролюючою особою є фізична особа або юридична особа – резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії.
Зокрема, іноземна компанія визнається контрольованою іноземною компанією, якщо фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України (далі – контролююча особа):
а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 відсотків, або
б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відсотків, за умови що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або
в) окремо або разом з іншими резидентами України – пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.
Фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України не визнаються контролюючими особами, якщо їх володіння часткою у контрольованій іноземній компанії реалізовано через пряме або опосередковане володіння в іншій юридичній особі – резиденті України, за умови якщо остання визнається контролюючою особою згідно з цим пунктом та на неї покладається зобов’язання щодо оподаткування скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії.
Відповідно до п. 54 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу встановлені особливості застосування положень про оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії протягом перехідного періоду, зокрема, п.п. «б» п. 392.1.2 п. 392.1 ст. 392 Кодексу для 2022 – 2023 звітних (податкових) років застосовується в такій редакції:
«б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків за умови, що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або».
Статтею 118 ЦКУ визначено поняття залежного господарського товариства, а саме:
Господарське товариство (товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) є залежним, якщо іншому (головному) господарському товариству належать двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства (частина перша ст. 118 ЦКУ).
Господарське товариство, яке придбало або іншим чином набуло двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства, зобов’язане оприлюднити цю інформацію в порядку, встановленому законом (частина друга ст. 118 ЦКУ).
Отже для цілей застосування терміну «ринкова ціна» у визначенні п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу сторони договору є взаємно незалежними юридично та фактично, якщо відсутні правові підстави вважати цих осіб пов’язаними особами у значенні п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, контрольованою іноземною компанією та контролюючою особою згідно з положеннями ст. 392Кодексу, залежними господарськими товариствами (одну сторону щодо іншої) згідно зі ст. 118 ЦКУ.
Щодо питання 3.1, 3.2
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Об'єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).
Відповідно до підпункту «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платникаподаткувключаєтьсядохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крімвипадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у виглядівартостібезоплатноотриманихтоварів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайноїціни, а такожсумизнижкизвичайноїціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуальнопризначеної для такого платникаподатку, крімсум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Якщододаткові блага надаються у негрошовійформі, сума податкуоб'єктаоподаткуванняобчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Кодексу.
Відповідно до п.п. «б»п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безоплатно надані послуги – це послуги, що надаються без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.
Додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IVКодексу) (п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить
18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п. 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичнихосібдо бюджету здійснюється у порядку, встановленомуст. 168 Кодексу.
Враховуючи викладене, у разі якщо юридичною особою на користь фізичних осіб – учасників маркетингової активності надаються послуги без висування вимоги щодо компенсації їх вартості, то дохід у вигляді вартості таких послуг включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як додаткове благо та оподатковується на загальних підставах.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
на сайті або по телефону (044) 495-20-60
