Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.10.2024 р. № 4920/ІПК/99-00-07-03-02 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

 

  Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення платника податків щодо надання податкової консультації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

 У своєму зверненні платник податків просить надати роз’яснення з таких питань:

1. Чи може платник податків замінити чек, роздрукований на реєстраторі розрахункових операцій (далі – РРО)  постачальника (на АЗС), на чек РРО, як витяг з електронного кабінету платника податків (можливо в електронному вигляді), розділ реєстри – пошук фіскального чека за інтернет посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check) на звичайному паперовому носії        (бумага формату А4)?

2.  Чи буде достатньо для підтвердження господарської операції з отримання паливно-мастильних матеріалів (далі – ПММ) таких документів:

 належно оформленої зведеної видаткової накладної на останню звітну дату (останній день місяця) з обов’язковим вказанням всіх необхідних реквізитів первинного документа, підписаної відповідальними особами та з проставленими  печатками;

       доданої розшифровки до зведеної видаткової  накладної з вказанням точного місця, дати, часу та об’єму заправлених літрів по кожній картці;

       чек РРО – як витяг з електронного кабінету платника податку на звичайному паперовому носії (не чек роздрукований на АЗС на термопапері  через РРО).    

Щодо питання 1

Правовідносини у цій сфері регулюються Кодексом, Законом України      від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Законом № 265) та іншими нормативно-правовими актами чинними на території України.

 Законом № 265 визначено правові засади застосування РРО та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів  господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 3 розділу ІI Закону № 265 cуб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом,                  із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3 Закону № 265);

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2 статті 3 Закону № 265);

створювати контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі і забезпечувати їх зберігання:

на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) - протягом трьох років (пункт 10 статті 3 Закону       № 265);

проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями (пункт 11 статті 3 Закону № 265).

Згідно зі статтею 2 Закону № 265 контрольна стрічка – це:

а) копії розрахункових документів, послідовно сформованих реєстратором розрахункових операцій, що надруковані або створені в електронній формі таким реєстратором, а також копії фіскальних звітних чеків у разі створення контрольної стрічки в електронній формі.

Відповідно до пункту 7 статті 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

 Наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року № 1057 затверджено Вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у РРО (далі – наказ № 1057), ПРРО та модемів для передачі даних та Порядок передачі інформації  від РРО, ПРРО дротовими або бездротовими каналами зв’язку до органів Державної податкової служби України, відповідно до яких пакети даних РРО, що підлягають передачі до Системи обліку даних РРО    (далі – СОД РРО) у такому вигляді, в якому дані сформовані  РРО, перед передачею до зазначеної Системи  захищаються від підміни та модифікації.

 Враховуючи викладене вище, електронні копії розрахункових документів РРО, що використовується платниками податків для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів, зібрані СОД  РРО та внесені в бази даних СОД РРО зобов’язані відповідати касовим чекам, які містяться на контрольній стрічці в електронній формі в пам’яті РРО або в пам’яті модему.   

         Окремо слід зазначити, що згідно з підпунктом 14.1.278 пункту 14.1    статті 14 Кодексу СОД РРО – інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій  (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

        При цьому користувачам-покупцям (споживачам) через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42¹  цього Кодексу, забезпечується можливість контролю справжності та достовірності розрахункових документів, що зберігаються в СОД РРО.

        Згідно з підпунктом 72.1.1.4 пункту 72.1 статті 72 Кодексу для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків, зокрема інформація про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів.

У свою чергу відповідно до пункту 85.2 статті 85 Кодексу платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом  перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.

 Відповідно до Порядку реєстрації та застосування РРО, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547 (із змінами та доповненнями) суб’єкти господарювання, які використовують РРО для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також здійснення операцій з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані:

застосовувати РРО, включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування;

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених  Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

подавати до контролюючих органів інформацію, визначену пунктом 7 статті 3 Закону № 265 згідно з Порядком передачі;

створювати контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі і забезпечувати  їх зберігання на РРО  (крім автоматів з продажу товарів (послуг) протягом трьох років;

виконувати інші обов’язки, визначені статтею 3 Закону № 265.

Одночасно, згідно Вимог щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у РРО, ПРРО та модемів для передачі даних, затверджених наказом № 1057 РРО з контрольною стрічкою в електронній формі                (далі – КСЕФ) повинен забезпечувати:

контроль за відсутністю спотворення або знищення даних про проведені розрахункові операції та копій розрахункових документів, які містяться на КСЕФ, з можливістю ідентифікації РРО на такій стрічці;

проведення персоналізації РРО, друкування даних для підтвердження виконання процедури персоналізації;

енергозалежне зберігання інформації КСЕФ у носії КСЕФ протягом законодавчо встановленого строк зберігання;

друк пакетів даних, що знаходяться у носії КСЕФ, за допомогою механізму друку РРО. При цьому повинна бути забезпечена можливість вибору пакета даних за датою створення чи порядковим номером розрахункового  документа або фіскального звітного чека;

перевірку (верифікацію) коду автентифікації повідомлення (message authentication code) (далі – МАС) пакета даних при роздрукуванні на механізмі друку;

блокування  проведення розрахункових операцій у разі: неможливості формування МАС пакета даних, що повинен бути збережений у КСЕФ, переповнення, несправності або порушення цілісності інформації у носії КСЕФ;

можливість функціонування програмного забезпечення платіжної системи та реалізацію в складі РРО (або підключення через термінальний порт) платіжного пристрою.

       Таким чином обов’язок зі зберігання розрахункових документів (касових чеків) створених РРО протягом визначеного періоду (строку) та друк пакетів даних, що знаходяться у носії КСЕФ, за допомогою механізму друку РРО покладається бедпосередньо на суб'єкта господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі.

       При цьому повідомляємо, що ДПС реалізовала спеціальний сервіс, за допомогою якого можна перевірити достовірність отриманого при             купівлі товару (послуги) фіскального чека, який знаходиться у відкритій частині Електронного кабінету, доступ до якого здійснюється  в  режимі  реального часу (24/7/365) без ідентифікації особи за посиланням https://cabinet.tag.gov.ua/cashregs/check.

З урахуванням зазначеного платник податків, як альтернативний варіант, може використовувати для підтвердження господарської діяльності з отримання  ПММ на АЗС чек РРО – як витяг з Електронного кабінету платника податку.

Щодо питання 2

Пунктом 44.1 статті 44 розділу I Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та /або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів, бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені пунктом 44.1 статті 44 розділу I Кодексу.  

При цьому відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону            № 996).

Підставою для бухгалтерського обліку  господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 Положення про документальне забезпечення записі у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі – Положення),    первинні документи – це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

В той же час первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина 1 статті 9 Закону № 996).

При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (пункт 2.1 глави 2 Положення).

Зокрема, відповідно до пункту 2 статті 9 Закону № 996 первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

        зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської    операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках);

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних
за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

       особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу,
яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (частини 3, 5 статті 9 Закону № 996).

        Отже, до переліку первинних документів, які підтверджують господарські операції платників податків зокрема відносяться документи: податкова накладна, видаткова накладна, товаро – транспортна накладна, митна декларація, акт закупки, акт про виконані роботи, фіскальний чек, товарний чек, рахунок – фактура, бухгалтерська довідка та інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію