Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.10.2024 р. № 4928/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи-підприємця … (далі – Підприємець) від … (вх. ДПС № … від …) про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до запиту, Підприємець є платником єдиного податку ІІ групи, здійснює виробництво, оптовий та роздрібний продаж одягу, текстильних та килимових виробів, виробів із пластику та гуми, а також виробів із дерева та паперових виробів, зокрема канцелярських виробів.

Оплата за продані товари надходить від покупців на розрахунковий рахунок Підприємця у форматі IBAN.

Підприємець звернувся до податкового органу із запитанням, в контексті звернення:

Чи потрібно Підприємцю, під час оптового та роздрібного продажу одягу, текстильних та килимових виробів, виробів із пластику та гуми, а також виробів із дерева та паперових виробів (зокрема канцелярських виробів), що не входять до Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою КМУ від 16.03.2017 № 231 (далі – Перелік), мати та зберігати документи, що підтверджують витрати на придбання таких товарів та/або сировини із якої такі товари були виготовлені?

Звертаємо увагу Підприємця, що відповідно до висновків зроблених Верховним судом у постанові від 27 вересня 2023 року у справі
№ 820/8/18 індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Податкова консультація обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Зі змісту приведеного вище правового регулювання слідує, що зазначеним вимогам, що висуваються до податкового органу в частині форми і змісту індивідуальної податкової консультації, кореспондує обов’язок платника податків у зверненні про надання такої консультації чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання. Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов’язку надати податкову консультацію. При цьому податковий орган зобов’язаний викласти висновок щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства лише в окреслених платником податків у запиті межах, тобто, щодо вказаних ним норм та в розрізі приведених ним фактичних обставин їх застосування.

Водночас, у зверненні Підприємцем зазначено, що практична необхідність отримання податкової консультації пов’язана в необхідності дотримання податкового та іншого законодавства, під час ведення платником єдиного податку обліку витрат пов’язаних із придбанням товарів, продаж яких здійснює Підприємець та сировини із якої такі товари виробляються, та не наведено жодних незрозумілих норм законодавства щодо яких виникло питання.

Звертаємо увагу, що за визначеннями, наведеними у пункті 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Національного банку України від 29.07.2022 № 162:

платіжний рахунок – рахунок, що відкривається небанківським надавачем платіжних послуг користувачу на договірній основі виключно для цілей виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України;

поточний рахунок – рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України;

розрахунковий рахунок – рахунок, що відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, що має право на надання платіжних послуг, виключно для цілей забезпечення виконання платіжних операцій його користувачів.

Тобто, розрахунковий рахунок відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, а Підприємець відповідно може мати лише платіжний та/або поточний рахунок.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 296.1 статті 296 Кодексу фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Тобто, у Підприємця відсутній обов’язок ведення обліку витрат.

Також, у своєму питанні Підприємець акцентує увагу на те, що товари, які ним реалізуються не входять до Переліку № 231, тобто, не є технічно складними побутовими товарами.

Фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння), не зобов’язані підтверджувати походження товарів документами та/або вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації.

Наведений висновок ґрунтується на аналізі вимог Кодексу та пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Враховуючи вищезазначене, та як відповідь на питання повідомляємо, що при продажу одягу, текстильних та килимових виробів, виробів із пластику та гуми, а також виробів із дерева та паперових виробів (зокрема канцелярських виробів) у Підприємця відсутній обов’язок ведення обліку товарних запасів, обов’язкової наявності та зберігання документів, що підтверджують витрати на придбання таких товарів та/або сировини із якої такі товари були виготовлені та знаходяться у місці продажу (господарському об’єкті).

Звертаємо увагу, що ДПС, в межах надання індивідуальної податкової консультації, як практичної допомоги платнику податків, наділена повноваженнями визначати коло обов’язків щодо виконання конкретних норм податкового та пов’язаного з ним законодавства, лише стосовно платника податків, який звернувся із зверненням про отримання індивідуальної податкової консультації та в розрізі приведених ним фактичних обставин їх застосування.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.