Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.10.2024 р. № 4942/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, сільськогосподарське підприємство – платник єдиного податку четвертої групи має в користуванні на підставі укладених договорів оренди землі земельні ділянки/земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані в Донецькій області.

Одночасно, через непередбачувані обставини, які настали для Товариства внаслідок військової агресії російської федерації проти України, веденням бойових дій на території Донецької області, Товариство було вимушено призупинити ведення господарської діяльності на земельних ділянках, розташованих на території Донецької області.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи вірно розуміє Товариство норми податкового законодавства в зв’язку з тим, що Товариство на підставі частини шостої cт. 762 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) не здійснює нарахування та виплату орендної плати фізичним особам за укладеними договорами оренди земельних ділянок / земельних часток (паїв) (в зв’язку з неможливістю їх використання у господарській діяльності через обставини, за які Товариство не відповідає), відсутні правові підстави для нарахування та сплати відповідних податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб орендарем, як податковим агентом орендодавців – фізичних осіб, відповідно до п.п. 170.1.2 та п.п. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 ПКУ?

2. Чи вірно Товариство розуміє принцип норм права, викладений в положеннях п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. 170.1.2 та п.п. 170.1.4
п. 170.1 ст. 170, п. 171.2 ст. 171 ПКУ: «Не нараховуєш та не сплачуєш, як податковий агент, орендну плату орендодавцеві (фізичній особі) – немає обов’язку нараховувати та сплачувати податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб»?

3. За обставин, викладених в цьому запиті, чи буде кваліфікуватися порушенням податкового законодавства з боку Товариства, як податкового агента орендодавців – фізичних осіб, не нарахування та не виплата ним орендної плати за земельні ділянки / частки (паї) та відповідних податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, якщо не нарахування та не виплата орендної плати за укладеними договорами не здійснюється відповідно до частини шостої ст. 762 ЦКУ, в зв’язку з неможливістю використання орендованого майна у господарській діяльності через обставини, за які Товариство не відповідає?

Щодо першого – третього питання

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦКУ, Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі – Закон № 161), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону № 161 договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (ст. 15 Закону № 161).

Згідно зі ст. 21 Закону № 161 орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПКУ).

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина шоста ст. 762 ЦКУ).

Відповідальність сторін за невиконання зобов’язань за договором оренди землі передбачена ст. 36 Закону № 161.

Так, у разі невиконання зобов’язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

При цьому спори, пов’язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку (ст. 35 Закону № 161).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ ПКУ передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених ПКУ, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Особливості оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм) регламентується п. 170.1
ст. 170 ПКУ.

Відповідно до п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 ПКУ податковим агентом платника податку – орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Згідно з п.п. 170.1.4 п. 170. ст. 170 ПКУ доходи, зазначені у п.п 170.1.1 - 170.1.3 п. 170. ст. 170 ПКУ, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV ПКУ (п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Порядок нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.

При цьому податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).

Крім того, відповідно до п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПКУ якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду.

Враховуючи зазначене, податковий агент при нарахуванні орендної плати на користь фізичної особи зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу.

Якщо юридичною особою на виконання договору оренди був нарахований дохід у вигляді орендної плати на користь фізичної особи, але не виплачений, то податок на доходи фізичних осіб, утриманий з такого нарахованого доходу, підлягав перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду.

Водночас роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги (п.п. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 ПКУ).

При цьому податковий агент несе відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов’язання (ст. 124 ПКУ).

Разом з цим наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжуються.

Одночасно зауважуємо, що відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 02 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що, зокрема, реалізує державну правову політику і відповідно до покладених на нього завдань надає роз’яснення та організовує розгляд звернень громадян з питань, пов’язаних з діяльністю Міністерства юстиції України, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, Міністерство економіки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері праці, трудових відносин.

Таким чином, з питання правомірності не нарахування орендної плати доцільно звернутись до Міністерства економіки України та Міністерства юстиції України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.