Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.10.2024 р. № 4961/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з додатковою відповідальністю(далі – Товариство) щодо практичного застосування окремих нормзаконодавствастосовно ліцензування зберігання пального, керуючись статтею 52Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство зазначає, що має у власності нафтосховище, яке включає 7 резервуарів для зберігання пального загальною ємністю 131 000 літрів. У своїй господарській діяльності товариство використовує 4 резервуари загальною місткістю 100 000 літрів. Товариство 26.02.2020 отримало ліцензію на право зберігання пального (виключно для власного споживання чи промислової переробки) терміном на 5 років з загальною місткістю резервуарів, які використовуються для зберігання 100 000 літрів пального, тобто на фактичний об’єм резервуарів.

Враховуючи зазначене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання чи є обов’язком у суб’єкта господарювання отримувати ліцензію на право зберігання пального (виключно для власного споживання чи промислової переробки) на весь можливий об’єм зберігання, тобто на 131 000 літрів чи можливо отримати таку ліцензію на об’єм, який

фактично використовується в господарській діяльності Товариства, тобто 100 000 літрів?

 

Щодо зазначеного питання

З 27 липня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3817 установлено, що:

Закон № 481 втрачає чинність з 1 січня 2025 року;

положення Закону № 481 до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням Закону № 3817.

Відповідно до п. 1 розділу XII «Прикінцеві положення» розділ VII «Ліцензування» (крім п. 22, 23 і 25 частини другої ст. 46, ст. 49) Закону № 3817 набирають чинності та вводяться в дію з 01 січня 2025 року.

На сьогодні ліцензування зберігання пального здійснюється відповідно до ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»  (далі – Закон № 481).

Відповідно до ст.1 Закону № 481 термін «пальне» вживається у значенні, наведеному у Кодексі.

У п. п. 14.1.141¹ п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно з абзацом четвертим частини сорок другої ст. 15 Закону № 481  для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці

оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження (частина сорок сьома ст. 15 Закону № 481).

Отже, суб'єкти господарювання у заяві про видачу ліцензії на право зберігання пального (виключно для власного споживання чи промислової переробки) зазначають загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального.

Водночас повідомляємо, що згідно з частиною сорок четвертою ст. 15 Закону № 481 відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Відповідно до частини п’ятдесят четвертої ст. 15 Закону № 481 у разі встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії, така ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження.

Відповідно до пункту 14 частини третьої ст. 43 Закону № 3817, яка набирає чинності та вводиться в дію з 1 січня 2025 року, у заяві про отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки зазначаються відомості, зокрема, стосовно загальної місткості стаціонарних резервуарів, що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).