Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.10.2024 р. № 4978/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

 

 

2. Чи зобов’язаний Підприємець – платник єдиного податку 2 групи, що здійснює оптовий та роздрібний продаж товарів у мережі інтернет, застосовувати РРО/ПРРО при отриманні оплати за продані ним товари на поточний рахунок Підприємця відкритий в банку, у випадку коли покупцю були надані повні банківські реквізити для здійснення оплати (номер поточного рахунок Підприємця відкритого в установі банку у форматі IBAN), а покупцем оплата за придбаний товар була здійснення із платіжного рахунок фізичної особи-підприємця, відкритого у небанківській фінансовій установі (...6732...), або із платіжного рахунку фізичної особи, відкритого для власних потреб у небанківській фінансовій установі (...6740... )?
3. Чи потрібно Підприємцю – платнику єдиного податку 2 групи, під час оптового та роздрібного продажу одягу, тобто товарів що не входять до Переліку № 231, мати та зберігати документи, що підтверджують витрати на придбання таких товарів?

Перед наданням відповідей на поставлені контролюючому органу питання звертаємо увагу Підприємця, що відповідно до вимог, що висуваються до податкового органу в частині форми і змісту індивідуальної податкової консультації, вони прямо кореспондуються з обов’язком платника податків у зверненні про надання такої консультації чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання.

Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов’язку надати податкову консультацію. При цьому податковий орган зобов’язаний викласти висновок щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства лише в окреслених платником податків у запиті межах, тобто, щодо вказаних ним норм та в розрізі приведених ним фактичних обставин їх застосування.

Отже, посилання Підприємця у своєму зверненні на індивідуальні податкові консультації, які надано іншим платникам податків, не може розцінюватись, як наведення фактичних обставин Підприємцем.

Також, звертаємо у вагу, що окрім того факту, що вказані індивідуальні податкові консультації надані іншим платникам податків, вони ще й були надані до внесення суттєвих змін до законодавства України, відповідно до яких на сьогодні небанківським надавачам платіжних послуг надано право відкривати та обслуговувати платіжні рахунки.

Щодо питань 1 та 2

Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).

Законом № 265 визначено, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Також, звертаємо увагу, що обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Поряд з цим, пунктом 2 статті 9 Закону № 265 визначено, що РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій.

З урахуванням вимог пункту 2 статті 9 Закону № 265, як відповідь на питання 1 та 2, повідомляємо, якщо Підприємець надає покупцю для оплати за товар (послуги) реквізити свого поточного рахунку в форматі IBAN Registry:2009, NEQ, ДСТУ-Н 7167:2010, і покупець (споживач) самостійно здійснює оплату з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками із поточного рахунку на поточний рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку (тому числі інтернет-банкінг), а також у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку), то у такому випадку застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки оплата товарів (послуг) буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операції.

Слід зазначити, що банківські операції здійснюються виключно банками.

У свою чергу, у випадку використання Підприємцем послуг не банківських надавачів платіжних послуг для здійснення розрахунків за товари, такий спосіб розрахунків не підпадає під регулювання пункту 2 статті 9 Закону № 265,
а тому здійснення таких операцій має супроводжуватись обов’язковим застосуванням Підприємцем РРО/ПРРО.

Окремо звертаємо увагу, що питання ідентифікації джерел надходження коштів належить до виключної компетенції суб’єктів господарювання.

Щодо питання 3

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі – Порядок № 496), визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону № 265 зобов’язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об’єкті) таких фізичних осіб-підприємців.

З урахуванням викладеного вище, як відповідь на питання 3 повідомляємо, що за умови відсутності в продажу технічно складних побутових товарів, у Підприємця відсутній обов’язок зберігати документи, що підтверджують облік та походження товарів, які знаходяться у місці їх продажу (господарському об’єкті).

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.