Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.10.2024 р. № 4979/ІПК/99-00-07-04-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування окремих норм валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема питання початку строку валютного нагляду за операціями з експорту товарів, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило про неоднозначність в трактуванні норм валютного і податкового законодавства, зокрема в питанні визначення початку перебігу строків валютного нагляду щодо операцій з експорту товарів у зв’язку з постійною нестабільністю ринку сировини та готової продукції, логістики та нормативного регулювання з початку військової агресії російської федерації проти України, внаслідок чого виникають труднощі з вивезенням продукції, як результат, від дати оформлення митної декларації на експорт товарів та дати самого експорту минає значний термін.

Враховуючи викладене вище, платник податків просить надати консультацію з такого питання:

1. З якої дати починається відлік граничного строку розрахунків за операціями з експорту товарів:

з дати оформлення митної декларації типу ЕК-10 «Експорт»;

з наступного дня після дати оформлення митної декларації типу ЕК-10 «Експорт»;

з дати фактичного вивезення товарів за межі митного кордону України.

Щодо зазначеного питання.

Підпунктом 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

При цьому індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання. Надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз’яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз’яснення) платнику податків офіційного розуміння змісту правової норми з питань податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган для забезпечення правильного її застосування.

Відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 2473.

Зазначаємо, що Закон № 2473 визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Метою Закону № 2473 є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.

Звертаємо увагу, що частинами другою та третьою статті 3 Закону № 2473 встановлено, що питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом, а в разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Тобто Закон № 2473 є спеціальним Законом у сфері здійснення резидентами валютних операцій.

Водночас Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон № 959) визначаються загальні принципи, види і права здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Зокрема, частиною першою статті 5 Закону № 959 визначено, що усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб’єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Частиною першою статті 13 Закону № 2473 визначено, що Національний банк України (далі – НБУ) має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а також винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки.

Слід зазначити, що встановлення НБУ граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів є одним із заходів захисту, визначених частиною першою статті 12 Закону № 2473.

У разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав – з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання (частина друга статті 13 Закону № 2473).

Відтак, хоча Закон № 959 і визначає різні терміни щодо поняття експорту (експорт товарів), моменту здійснення експортного контракту та моменту здійснення експорту, проте Законом № 2473, який є спеціальним Законом в сфері здійснення валютних операцій і має прерогативу в застосуванні, встановлено в статті 13 єдину форму операцій, а саме експорт товарів, і не пов’язує початок відліку граничного строку розрахунків за операціями з експорту товарів з терміном – момент здійснення експорту.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2473 визначено, що валютне регулювання – це діяльність НБУ та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами.

НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства, та відповідно до статті 44 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі – Закон № 679) до його компетенції у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, і видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій, а також запровадження заходів захисту відповідно до Закону № 2473.

При цьому НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб (стаття 56 Закону № 679).

На виконання статей 12 і 13 Закону № 2473 Правлінням НБУ постановою від 02 січня 2019 року № 7 затверджено Інструкцію про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, пунктом 7 розділу IІ якої визначено, що банк розпочинає відлік установлених НБУ граничних строків розрахунків з дати оформлення митної декларації типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), – за операціями з експорту товарів.

Враховуючи викладене вище, повідомляємо, що відлік граничного строку розрахунків, встановленого НБУ за операціями з експорту товарів, розпочинається з дня митного оформлення товарів, тобто з дати оформлення митної декларації типу ЕК-10 «Експорт».

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).