Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.10.2024 р. № 5012/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового
кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (   ) щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні платник податків повідомляє, що в (   ) році є власником об’єктів житлової нерухомості загальною площею (   ) кв.м., а саме:

квартира загальною площею (   ) кв.м., за адресою місто (   );

частка квартири, розмір частки (   ) кв.м., за адресою місто (   ).

Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» (зі змінами та доповненнями) затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), яке є чинним.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи нараховується за (   ) рік податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ставкою 0 відсотків на квартири загальною площею (   ) кв.м., що розташовані в м. (   ) на підставі Рішення (   ) міської ради?

2. Чи застосовується за (   ) рік пільгова ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 0 відсотків для об’єктів житлової нерухомості, квартири/квартир незалежно від їх кількості, що знаходяться у місті (   ) та перебувають у власності фізичних осіб загальною площею до 120 кв.м. на підставі Рішення (   ) міської ради?

Порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 Кодексу.

Відповідно до п. 266.1 ст. 266 Кодексу платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).

Підпунктом 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу передбачено пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 м²;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 м²;

в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 м².

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Кодексу сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування
(п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Кодексу).

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному Кодексом (п.п. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Кодексу).

При прийнятті рішень про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються всі елементи податку або збору, передбачені ст. 7 Кодексу, з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п.п. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Кодексу).

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (п. 7.3 ст. 7 Кодексу).

Елементи податку, визначені в п. 7.1 ст. 7 Кодексу, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно Кодексом.

Отже, місцеві ради встановлюють пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб, які визначаються виходячи з майнового стану та рівня доходів таких осіб.

Пільги зі сплати податку у вигляді зменшення бази оподаткування об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності таких осіб, визначено Кодексом незалежно від їх соціального статусу, майнового стану та рівня доходу.

 Враховуючи зазначене, сільські, селищні, міські ради не мають права збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлену підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Кодексу.

Слід зауважити, що відповідно до змін внесених Законом України                                             від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», які набрали чинності з 01.01.2015, сільські, селищні, міські ради могли збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування встановлена підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Кодексу. Данна норма була виключена відповідно до змін внесених Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» починаючи з 01.01.2016.

Разом з тим, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних, зокрема:

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку (п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.