Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.10.2024 р. № 5037/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення (…) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє наступне.

У своєму зверненні платник податків повідомляє, що з березня
2022 року постійно проживає в землях (…),(…) Республіки.

(…) зареєстрована в (…) Республіці як індивідуальний підприємець (…).

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи має платник податків, як індивідуальний підприємець (…) в (…) Республіці, надсилати до контролюючого органу України Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи (далі – Повідомлення) у відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2021 № 512?

2. Які податкові обов’язки виникають у платника податків, як індивідуального підприємця (…) в (…) Республіці, перед контролюючим органом України?

3. Чи має платник податків звітувати перед контролюючим органом України про дохід, отриманий від ведення індивідуальної підприємницької діяльності за кордоном, зокрема в (…) Республіці, якщо так, то в якій формі та за якими бланками звітності?

4. Чи необхідно платнику податків, як особі, яка постійно проживає
за кордоном, подавати декларацію про майновий стан і доходи фізичної особи до контролюючого органу?

Визначення резидентського статусу фізичних осіб є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів особи згідно з нормами Кодексу.

Нерезиденти – фізичні особи, які не є резидентами України (підпункт «в» підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Разом з тим поняття «резидент» встановлено підпунктом «в»
підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також
в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання
у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні
не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа – громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Кодексом або нормами міжнародних угод України.

Водночас достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України
у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Щодо питання першого

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон № 466) розділ І Кодексу доповнено статтею 39² «Контрольовані іноземні компанії», яка набрала чинності з 01 січня 2022 року.

Контрольованою іноземною компанією визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи – резидента України (підпункт 39².1.1 пункту 39².1 статті 39² розділу І Кодексу).

Відповідно до підпункту 39².1.2 пункту 39².1 статті 39² розділу I Кодексу
з урахуванням положень цієї статті контролюючою особою є фізична особа
або юридична особа – резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії.

Підпунктом 39².5.5 пункту 39².5 статті 39² розділу І Кодексу фізична особа (юридична особа) – резидент України зобов’язана повідомляти контролюючий орган про:

кожне безпосереднє або опосередковане набуття частки в іноземній юридичній особі або початок здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог цієї статті;

заснування, створення або набуття майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи;

кожне відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог цієї статті;

ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи.

Повідомлення надсилається до контролюючого органу протягом 60 днів
з дня такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю). Форма і порядок надсилання такого повідомлення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Виходячи з вищенаведеного, Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи надсилається у випадку створення будь якої юридичної особи, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України, або юридичної особи – резидента України.

Щодо питання другого, третього

Отже, визначення резидентського статусу здійснюється відповідно до положень п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Одночасно слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України
від 19.08.2022 № 248 затверджено форму довідки-підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пункту 162.1 статті 162 якого платником податку є:

фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Кодексу);

фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (підпункт 162.1.2 пункту 162.1 статті 162 Кодексу);

Об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (підпункт 163.1.3 пункту 163.1 статті 163 Кодексу).

При цьому об’єктом оподаткування фізичної особи – нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні (підпункт 163.2.1 пункту 163.2 статті 163 Кодексу).

Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, регулюється пунктом 170.10 статті 170 Кодексу, яким встановлено, що доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV Кодексу для нерезидентів) (підпункт 170.10.1 пункту 170.10
статті 170 Кодексу).

Оподаткування іноземних доходів встановлено пунктом 170.11 статті 170 Кодексу.

Відповідно до підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 Кодексу
у разі, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою 18 відс., визначеною пунктом 167.1 статті 167 Кодексу, крім:

а) доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 Кодексу, що оподатковуються за ставкою 9 відс., визначеною
підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 Кодексу;

б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується
в порядку, визначеному пунктом 170.2 статті 170 Кодексу;

в) прибутку контрольованої іноземної компанії, що оподатковується
в порядку, визначеному пунктом 170.13 статті 170 Кодексу;

г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв'язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 170.11¹ статті 170 Кодексу.

При цьому порядок оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії визначено пунктом 170.13 статті 170 Кодексу.

Крім того, пунктом 170.13¹ статті 170 Кодексу врегульовано оподаткування доходів контрольованих іноземних компаній.

Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу та підпунктом 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Кодексу платник податку, що отримує, зокрема, іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.

Враховуючи викладене, у разі якщо фізична особа – громадянин України у відповідності до критеріїв, визначених п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу може бути визнана резидентом України, то дохід, отриманий з джерел за межами України включається до загальнго річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

При цьому фізична особа зобов’язана подати податкову декларацію
за наслідками звітного податкового року.

Разом з тим, якщо зазначена фізична особа на підставі вказаного підпункту може бути визнана як нерезидент, то доходи, отримані таким нерезидентом з джерел за межами України не включаються до загального річного оподатковуваного доходу платника податків.

Щодо питання четвертого

Порядок подання податкової декларації про майновий стан і доходи визначено статтею 179 Кодексу.

Податкова декларація про майновий стан і доходи подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платника податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб – до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу (підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Кодексу).

Фізична особа зобов’язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (пункт 179.7 статті 179 Кодексу).

Форма податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкція  щодо її заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України
від 02.10.2015 № 859 із змінами.

Водночас, варто зазначити, що кожен конкретний випадок
практичного застосування положень Кодексу здійснюється на підставі аналізу деталізованої інформації (виду доходу, джерела доходу) та її документального підтвердження, з урахуванням усіх обставин та підстав.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

______________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.