Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.10.2024 р. № 5042/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодексу), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків зазначив, що отримано податкове повідомлення – рішення про сплату мінімального податкового зобов’язання
на загальну суму (…) гривень. В розрахунок мінімального податкового зобов’язання ввійшли земельні ділянки площею (…) га та (…) га, які платник податків обробляє відповідно до заключених договорів оренди
з (…) та (…) радами, за які в 2023 році сплачено (…) грн орендної плати.

У відповідності до Кодексу сума мінімального податкового зобов’язання зменшується на 20 відсотків витрат на сплату орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній чи комунальній власності.

У зв’язку з вищенаведеним, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи повинен був територіальний орган ДПС України при нарахуванні мінімального податкового зобов’язання зменшити на 20 відсотків орендної плати нарахованої з мінімального податкового зобов’язання?

Мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням
(п.п. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 162.1.11 п. 162.1 ст. 162 Кодексу платниками у частині мінімального податкового зобов’язання є фізична особа – резидент, який володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених
до сільськогосподарських угідь визначено п. 170.14 ст. 170 Кодексу.

Так, згідно з п.п. 170.14.1 п. 170.14 ст. 170 Кодексу для платників
податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов’язання визначається контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 Кодексу визначення загального мінімального податкового зобов’язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов’язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

Розрахункова сума мінімального податкового зобов’язання визначається
за формулами, встановленими ст. 38¹ Кодексу, в залежності від наявної (проведеної) нормативно грошової оцінки відповідної земельної ділянки
(п.п. 38¹.1.1 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу) або не проведеної нормативно грошової оцінки 1 гектара ріллі (п.п. 38¹.1.2 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу).

При обчисленні мінімального податкового зобов’язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами
з урахуванням вимог, встановлених п. 271.2 ст. 271 Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, надсилається (вручається) платнику податку
у порядку, визначеному ст. 42 Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.

Підпунктом 170.14.5 п. 170.14 ст. 170 Кодексу визначено, що до загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів для платника податку включаються:

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції;

земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Враховуючи зазначене, оскільки фізична особа є орендарем земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, і такі земельні ділянки
не передані такою особою в суборенду, емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, то така особа є платником загального мінімального податкового зобов’язання, яке визначається контролюючим органом.

При цьому до загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів для платника податку включається виключно земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, тобто положеннями п. 170.14 ст. 170 Кодексу не передбачено врахування сплаченої Вами орендної плати за вказані земельні ділянки.

Водночас слід зазначити, що у разі державної реєстрації платника податку фізичною особою – підприємцем загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються таким підприємцем для провадження господарського діяльності, розраховується таким платником у порядку, визначеному п. 177.14 ст. 177 та ст. 297¹ Кодексу, з першого числа місяця, наступного за місяцем,
у якому відбулася державна реєстрація фізичної особи – підприємця
(абзац четвертий п.п. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 Кодексу).

Так, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначено ст. 177 Кодексу, відповідно до п. 177.15 якої різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов'язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться, зокрема 20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи та/або які перебувають у державній
чи комунальній власності.

Крім того, правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1
розділу XIV Кодексу, відповідно до ст. 297¹ якого для фізичної особи – платника єдиного податку другої – четвертої груп різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов’язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Таким чином, зарахування 20 відсотків витрат за сплату орендної плати
за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, які перебувають у державній чи комунальній власності, у зменшення суми загального мінімального податкового зобов’язання мають право орендарі – фізичні особи – підприємці за умови дотримання інших вимог, визначених ст. 177 та главою 1
розділу XIV Кодексу в залежності від обраної системи оподаткування.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

_____________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.