Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.11.2024 р. № 5100/ІПК/26-15-07-05-07-07

/ІПК/26-15-07-05-07-07

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло звернення Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації стосовно оформлення товарно-транспортної накладної, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - Кодекс), та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, вантажовідправник уклав договір з Товариством, яке є експедитором та надає транспортно-експедиційні послуги. Для організації транспортно-експедиційних послуг Товариство залучає до організації перевезень підрядників-перевізників, з якими укладає відповідні договори.

У зв'язку із зазначеним, у Товариства виникло наступне питання:

1. Чиї дані повинні бути зазначені в товарно-транспортній накладній: перевізника чи експедитора?

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу II Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) відносяться до первинних документів.

Відповідно до статті 1 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344) ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Крім того, Законом України № 2344, зокрема статтею 48, передбачено, що внутрішнє перевезення вантажів має бути документально оформлене товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж.

ТТН є документом, який складається вантажовідправником для оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня
1997 року № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (зі змінами) (далі - Правила № 363).

Згідно з розділом 1 Правил № 363 ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені Правилами.

Відповідно до підпункту 11.1 пункту 11 Правил № 363 ТТН суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до Правил № 363 (Форма № 1-ТН), за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до ТТН будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460 (зі змінами) (далі - Положення), Мінінфраструктура є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері автомобільного транспорту та відповідно до покладених завдань інформує та надає роз'яснення щодо реалізації державної політики з питань, що належать до його компетенції (підпункт 8 пункту 4 Положення), крім того затверджує Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (підпункт 20 пункту 4 Положення).

При цьому звертаємо увагу, що надання роз’яснень щодо документального оформлення та виконання імовірних договірних відносин не належить до компетенції органів Державної податкової служби.

Крім того зазначимо, що питання стосовно оформлення первинних документів, організації документообігу для ведення бухгалтерського обліку, відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку для цілей бухгалтерського обліку належать відповідно до компетенції Міністерства фінансів України.

Водночас зазначаємо, що надання висновку щодо відповідності нормам чинного законодавства, щодо оформлення ТТН, не є предметом податкового консультування, а підлягають податковому контролю під час проведення перевірки.

Додатково зазначаємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин потребує аналізу документів та матеріалів, які дають змогу ідентифікувати предмет звернення більш детально.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 гл. 3 розд. ІІ Кодексу).