Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.11.2024 р. № 5106/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Господарства щодо визначення мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ), керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Згідно інформаційно-комунікаційної системи ДПС Господарство знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5 %.

У своєму зверненні Господарство повідомило, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має земельну ділянку, цільове призначення – для ведення фермерського господарства, площа 0,4358 га. На даній земельній ділянці розташовані об’єкти нерухомого майна, а саме комплекс будівель і споруд – виробництво олії соняшниковою. Господарство є переробним підприємством з  придбаної сировини або на давальницьких умовах з 1992 року.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на норми Кодексу, Господарство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

Чи є Господарство платником МПЗ?

 

Щодо зазначеного питання

Господарством не надано додаткової інформації та документів щодо встановлення до яких  з видів угідь належить земельна ділянка, яка зазначена у зверненні. Тому відповідь на звернення надається на загальних підставах.

Відповідно до частини першої та другої ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об'єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до пп. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу мінімальне податкове зобов’язання (далі - МПЗ) - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним МПЗ.

Особливості визначення загального МПЗ платників єдиного податку встановлено ст. 297 ¹ Кодексу.

Платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов'язані подавати додаток з розрахунком загального МПЗ у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік (абзац перший п. 297 ¹.1 ст. 297 ¹ Кодексу).

Підпунктом 14.1.233 пункту 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Питання реєстрації та статусу земельної ділянки регулюється положеннями Земельного кодексу, а питання оподаткування земельних ділянок регулюються Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.76 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Класифікація земель за угіддями наведена в Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (далі - КВЗУ), наведеному в додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Тобто щоб визначити вид сільськогосподарського угіддя для МПЗ, платникам податків потрібно користуватися КВЗУ. МПЗ визначається саме для сільгоспугідь, які відносяться до таких підгруп, як рілля (код КВЗУ 001.00), багаторічні насадження (код КВЗУ 002.03), сіножаті (код КВЗУ 002.01), пасовища (код КВЗУ 002.02) та перелоги (код КВЗУ 001.02).

Зокрема, п. 38¹.2 ст. 38¹ Кодексу визначено, що МПЗ не визначається для:

земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно - будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;

земель запасу;

невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;

земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 01 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів;

земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Враховуючи вищевикладене, при визначені МПЗ платнику єдиного податку слід керуватися даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При цьому, щодо класифікації земель за угіддями слід звернутися до Державного земельного кадастру.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатись з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).