Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.11.2024 р. № 5145/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового та іншого законодавства під час виконання господарської діяльності та, керуючись пунктом 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, основним видом діяльності Товариства є оптова торгівля медичними виробами.

У процесі здійснення Товариством господарської діяльності частина придбаних медичних виробів приходить в непридатний для використання стан через брак, псування, закінчення строку придатності, в результаті чого такі медичні засоби не підлягають подальшій реалізації і Товариство здійснює їх знищення та списання у бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, Товариство просить надати роз’яснення з наступних питань:

1) чи відносяться операції Товариства зі знищення та утилізації медичних виробів до господарської діяльності в розумінні пункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ?;

2) чи виникають у Товариства зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ у разі здійснення Товариством утилізації / знищення медичних виробів у зв’язку з непридатним для їх використання станом через брак, псування, закінчення строку придатності, в результаті чого такі медичні засоби не підлягають подальшій реалізації?;

3) чи виникають у Товариства зобов’язання з коригування фінансового результату до оподаткування при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у разі знищення/утилізації медичних виробів?

Разом з тим, у зверненні не вказано, чи Товариство здійснює таку утилізацію / знищення самостійно, чи передає непридатні медичні вироби на
утилізацію / знищення іншим суб’єктам господарювання.

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Під терміном «господарська діяльність» розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Правила формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) встановлено статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

 

Щодо питання 1

Отже, утилізація або знищення медичних виробів, що не підлягають подальшому використанню, яка здійснюється суб’єктом господарювання, якому передано такі медичні вироби для утилізації або знищення, є господарською діяльністю такого суб’єкта господарювання, який безпосередньо надає послуги із утилізації або знешкодження медичних виробів.

Самостійне знищення власних медичних виробів не є господарською діяльністю Товариства, оскільки не спрямована на отримання доходу.

 

Щодо питання 2

Якщо зазначені у зверненні медичні вироби придбавалися Товариством з ПДВ, але виникли обставини у зв'язку з якими такі медичні вироби підлягають утилізації / знищенню, в зв’язку з чим відбувається їх списання, то такі медичні вироби розцінюються як товари, що не будуть використовуватися в оподатковуваних операціях, в межах господарської діяльності. Відповідно у Товариства виникає обов'язок щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за правилами, встановленими підпунктом «в» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.

 

Щодо питання 3

Пунктом 44.2 статті 44 розділу ІІІ ПКУ передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

При цьому положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у разі знищення/утилізації медичних виробів з причини непридатного для використання стану через брак, псування, закінчення строку придатності.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга
статті 6 Закону № 996).

Таким чином, питання бухгалтерського обліку операцій із знищення/утилізації медичних виробів належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).