X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.11.2024 р. № 5190/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо деяких питань оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що є платником єдиного податку четвертої групи. Здійснюючи аналіз норм податкового законодавства, Товариство дійшло висновку, що суб’єкти господарювання, що обрали спрощену систему оподаткування, повинні сплачувати податок на доходи нерезидента виключно після набрання чинності Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який вступив в силу з 23.05.2020.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання: чи був у період до 01 січня 2017 року платник єдиного податку четвертої групи суб’єктом, який утримує податок на доходи нерезидента згідно п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу?

 

Щодо зазначеного питання

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу в редакції, яка діяла до до 01.01.2017:

«Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності».

При цьому згідно з п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (в редакції до 01.01.2017) резиденти - це:

а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;

в) фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом їх походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу. Для цілей цього пункту визначено перелік доходів.

Таким чином, у разі якщо будь-який резидент України до 01 січня 2017 року сплачував на користь нерезидента дохід, який передбачений  п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, то такий резидент України, включаючи платника єдиного податку четвертої групи, повинен утримати податок на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України, якщо інше не встановлено нормами міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

Разом з тим, кожен конкретний випадок має розглядатись з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).