Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.11.2024 р. № 5208/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового
кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків зазначив, що ст. 69 Закону України від 27 липня 2022 року № 2465-IX «Про акціонерні товариства» (далі – Закон
№ 2465) визначено, що Наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав всіх акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом акціонерного товариства та Законом № 2465, здійснює управління товариством, а також контролює та регулює діяльність його виконавчого органу.

Товариством укладено договір з Членами Наглядової ради (які є резидентами або нерезидентами України), у якому зазначено, що компенсація витрат Членам Наглядової ради Товариства, понесених у зв’язку з виконанням повноважень, компенсуються після вирахування всіх податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених законодавством України, на підставі актів і оригіналів підтвердних документів, які за змістом та формою повинні відповідати вимогам, встановленим законодавством України.

Члени Наглядової ради, які є резидентами або нерезидентами України, для своїх повноважень, прибувають до місця засідання Наглядової ради в Україну, разом з цим надають документи, понесених витрат на проїзд, проживання у готелі та інших обгрунтованих витрат Членами наглядової ради, які пов’язані
з виконанням ними своїх функцій.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію
з наступних питань:

1. Чи підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) компенсація витрат на проїзд, проживання у готелі та інших обгрунтованих витрат Членів Наглядової ради (які є резидентами або нерезидентами України), які пов’язані з виконанням ними своїх функцій?

2. Чи можемо ми вищезазначені витрати компенсувати Членам Наглядової ради Товариства в повному обсязі, а податки, в разі необхідності їх сплати з цих сум, сплатити за рахунок Товариства?

Порядок створення, діяльність, припинення та виділ акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов’язки акціонерів визначено Законом № 2465.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2465 структура управління акціонерним товариством може бути однорівневою або дворівневою.

За однорівневої структури управління органами управління акціонерним товариством є загальні збори та рада директорів.

За дворівневої структури управління органами управління акціонерним товариством є загальні збори, орган, відповідальний за здійснення нагляду (наглядова рада), і виконавчий орган (колегіальний або одноосібний). Дворівнева структура управління передбачає чіткий розподіл функцій з безпосереднього управління поточною (операційною) діяльністю акціонерного товариства, які здійснює виконавчий орган, та функцій контролю за роботою виконавчого органу та інших керівників акціонерного товариства (у тому числі підрозділів контролю та внутрішнього аудиту), які здійснює наглядова рада. До складу наглядової ради входять члени наглядової ради, частина з яких у встановлених законом випадках є незалежними директорами.

Структура управління акціонерним товариством визначається статутом акціонерного товариства.

Водночас відповідно до частини першої ст. 69 Закону № 2465 наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав всіх акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом акціонерного товариства та Законом № 2465, здійснює управління товариством, а також контролює та регулює діяльність його виконавчого органу.

Порядок роботи наглядової ради, права та обов’язки її членів, порядок виплати їм винагороди визначаються Законом № 2465, статутом акціонерного товариства, положенням про наглядову раду акціонерного товариства, а також цивільно-правовим чи трудовим договором (контрактом), що укладається з кожним членом наглядової ради (частина друга ст. 69 Закону № 2465).

Абзацом другим частини третьої ст. 69 Закону № 2465 визначено, що членам наглядової ради може виплачуватися винагорода за їхню діяльність. Порядок виплати винагороди членам наглядової ради встановлюється, зокрема, для приватного акціонерного товариства – статутом такого товариства або положенням про наглядову раду, або положенням про винагороду членів наглядової ради.

Крім того, умови оплати послуг та компенсації витрат членам
наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств,
у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України
від 4 липня 2017 року № 668, зі змінами (далі – Порядок).

Так, відповідно до п. 15 Порядку компенсації підлягають витрати членів наглядових рад, пов’язані з виконанням ними своїх функцій, за умови їх документального підтвердження.

До витрат, які компенсуються, належать:

витрати на проїзд;

витрати на проживання у готелі протягом часу участі у засіданнях наглядової ради;

витрати, пов'язані з отриманням віз до інших країн (якщо поїздки за кордон необхідні у зв'язку з виконанням функцій члена наглядової ради);

інші обґрунтовані витрати члена наглядової ради, які пов’язані з виконанням ним своїх функцій.

Умови договору можуть містити обмеження щодо компенсації витрат в межах кожної з витрат, зазначених у цьому пункті.

При цьому згідно з п. 16 Порядку витрати членів наглядових рад компенсуються після вирахування всіх податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених законодавством, на підставі актів і оригіналів підтвердних документів, які за змістом та формою повинні відповідати встановленим законодавством вимогам, та на умовах, визначених у договорі.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема:

фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Кодексу);

фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 Кодексу).

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

При цьому об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні
(п.п. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163 Кодексу).

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом (п.п. «г» п.п. 164.2.17         п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу, ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також вказані доходи, є об’єктом оподаткування військовим збором
(п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування
(п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня
2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»,
та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п'ята ст. 8 Закону № 2464).

Таким чином, у разі якщо юридичною особою відповідно до умов зазначеного договору члену Наглядової ради відшкодовуються витрати, які понесені ним у зв’язку із виконанням своїх функцій за власні кошти та підтверджені відповідними розрахунковими документами, то сума зазначеного відшкодування включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором
на загальних підставах за рахунок зазначеного доходу. При цьому вказаний дохід не є базою нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.