Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.11.2024 р. № 5210/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи за ставкою
5 відсотків. Зареєстрованими видами діяльності фізичної особи – підприємця є:

53.20 «Інша поштова та кур’єрська діяльність» (основний);

68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна»;

82.99 «Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.»;

46.19 «Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту»;

63.99 «Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.»;

74.90 «Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у».

(…) між фізичною особою – підприємцем та юридичною особою (резидент Грузії) укладений Договір доручення, відповідно до умов якого юридична особа є Довірителем, а фізична особа – підприємець – Повірителем.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію
з наступних питань:

1. Чи зобов’язана фізична особа – підприємець (отримання від кінцевого покупця) грошових коштів на розрахунковий рахунок фізичної особи – підприємця в якості сплати митних платежів та податків, в сумах, передбачених чинним законодавством України у разі перевищення вартості товару еквівалент в 150 євро, та подальше перерахування таких сум (в повному обсязі таких митних платежів та податків) на розрахунковий рахунок митного брокера, який забезпечує митне оформлення товару на митниці) включати суми митних платежів та податків до свого доходу та оподатковувати, як платник єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків?

2. Чи не порушуватиме умови перебування на спрощеній системі оподаткування фізична особа – підприємець в частині дозволених видів діяльності (отримання від кінцевого покупця) грошових коштів на розрахунковий рахунок фізичної особи – підприємця в якості сплати митних платежів та податків, в сумах, передбачених чинним законодавством України у разі перевищення вартості товару еквівалент в 150 євро, та подальше перерахування таких сум (в повному обсязі таких митних платежів та податків) на розрахунковий рахунок митного брокера, який забезпечує митне оформлення товару на митниці) з урахуванням того, що видами діяльності фізичної особи – підприємця є 53.20 «Інша поштова та кур’єрська діяльність (основний) та відсутність такого виду діяльності, як 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту»?

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання доходу.

Відповідно до ст. 44 ГКУ підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Щодо питання першого

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 291.5 ст. 291 Кодексу визначені фізичні особи – підприємці, які не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3
ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 Кодексу).

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 № 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня 2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України
від 19.06.2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Проте зміни, запроваджені з 01.01.2021 Законом України від 14 липня
2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб – підприємців», щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі
(в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо) чи в електронному вигляді
(в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо)), не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку, вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця на підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Згідно з п.п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п.п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Враховуючи викладене, оскільки фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи працює на підставі договору доручення, умовами якого не передбачено отримання від кінцевого споживача (клієнта) коштів у вигляді митних платежів та податків для подальшого їх перерахування митному брокеру, то отримання вказаних коштів на свій розрахунковий рахунок, відкритий у банку для ведення підприємницької діяльності, не пов’язані із здійсненням господарської діяльності, а отже не включаються до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, але оподатковуються за правилами, встановленими розділом IV Кодексу для фізичних осіб – платників податків.

Щодо питання другого

Відповідно до п. 299.1 ст. 299 Кодексу реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

До реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема, відомості про види господарської діяльності (п. 299.7 ст. 299 Кодексу).

Згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з Класифікатором видів економічної діяльності (далі – КВЕД ДК 009:2010), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України
від 11.10.2010 № 457.

В абзаці восьмому п. 1 КВЕД ДК 009:2010 визначено, що КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності – це припущення, а не доказ.

Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку за власним бажанням обирає відповідно до КВЕД ДК 009:2010 вид господарської діяльності, який планує здійснювати.

Так, група 52.2 «Допоміжна діяльність у сфері транспорту» містить, зокрема, клас КВЕД 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 «Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності» затверджено додаток «Пояснення до Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД-2010)».

Так, клас 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту включає:

експедицію вантажів;

організацію перевезень залізничним, автомобільним, водним або авіаційним транспортом;

організацію групових або індивідуальних відправлень вантажів (у т. ч. вивіз і доставку вантажів, а також компонування партій);

видачу й одержування транспортної документації та накладних;

діяльність митних брокерів;

діяльність суднових брокерів і агентів з фрахтування місць для авіаційних вантажних перевезень;

посередництво з фрахту вантажного місця на судні або в літаку - вантажно-розвантажувальні роботи, наприклад, тимчасове пакування задля збереження вантажу під час транзитних перевезень, перепакування, вибірковий контроль та зважування вантажу тощо.

Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи може здійснювати господарську діяльність, пов’язану з перевезенням вантажу, згідно з зазначеними видами економічної діяльності
(без отримання додаткових кодів) відповідно до укладених договорів доручення із зазначенням в тексті договорів усіх особливостей та умов, передбачених
та не заборонених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

_______________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.