Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.11.2024 р. № 5212/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «________» (далі – Товариство) щодо окремих питань оподаткування операцій з відшкодування витрат, пов’язаних з проведенням робіт зі збору геофізичної інформації, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно зі зверненням Товариство на виконання ст. 97 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) має укладені договори із землевласниками (землекористувачами), в яких передбачено, що землевласники (землекористувачі) надають згоду на тимчасове зайняття Товариством земельних ділянок для проведення геологорозвідувальних робіт свердловини прокладання шлейфу газопроводу. Товариство зобов’язується сплатити землевласникам (землекористувачам) усі збитки (плату), які заподіяні тимчасовим зайняттям земельних ділянок відповідно до постанов Кабінету Міністрів України                    від 19 квітня 1993 року  № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» зі змінами (далі – Порядок № 284) та             від 17 грудня 2008 року № 1098 «Про визначення розміру збитків, завданих унаслідок непроведення робіт з рекультивації порушених земель». Із кожним землевласником (землекористувачем) Товариством укладається окремий договір на відшкодування збитків.

У зв’язку з викладеним вище платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких запитань:

1. Чи можна вважати відшкодування витрат на підставі договору, укладеного із землекористувачами, пов’язаних з проведенням робіт зі збору геофізичної інформації, які відбуваються на ділянці землекористувача, відшкодуванням збитків або компенсацією неодержаного доходу відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів? 

2. Чи потрібно коригувати фінансовий результат до оподаткування на суму вартості послуг, перераховану землевласнику, як відшкодування збитків чи компенсації неодержаного доходу при проведенні робіт у порядку та на умовах, встановлених договором, керуючись п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, на суму таких витрат?

3. Чи має право Товариство на податковий кредит на суму податку на додану вартість згідно з отриманими податковими накладними від землекористувачів за такими договорами?

 

Насамперед зазначимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1          ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання порядку відшкодування витрат на підставі договорів, укладених із землевласниками (землекористувачами), пов’язаних з проведенням робіт зі збору геофізичної інформації, які відбуваються на ділянці землекористувача,                      не належать до компетенції ДПС.

Водночас повідомляємо, що загальні положення про договір встановлено Розділом ІІ Книги п’ятої Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Так, згідно зі ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або          не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 6 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст. 627 ЦКУ). 

Цивільно-правова відповідальність є однією із форм (видів) юридичної відповідальності, суть якої полягає у примусовому впливі на порушника цивільних прав і обов’язків шляхом застосування щодо нього санкцій, які тягнуть за собою додаткові невигідні майнові наслідки, яка передбачена нормами Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

З урахуванням статей 546, 549 Цивільного кодексу України, відповідно до          ст. 230 Господарського кодексу України неустойка (штраф, пеня) є грошовою сумою господарських санкцій, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини четвертої ст. 97 ЗКУ підприємства, установи та організації, які проводять розвідувальні роботи, зобов’язані відшкодовувати власникам землі або землекористувачам усі збитки, в тому числі неодержані доходи, а також за свій рахунок приводити займані земельні ділянки у попередній стан.

Відповідно до п. 1 Порядку № 284 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв’язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Неодержаний доход – це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відшкодуванню підлягають, зокрема, понесені або необхідні витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи (абзац шостий п. 3 Порядку № 284).

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених або необхідних витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості)            (п. 4 Порядку № 284). 

При тимчасовому зайнятті земельних ділянок для розвідувальних робіт, а також для обов’язкових планових робіт з будівництва, технічного обслуговування і ремонту лінійної частини магістральних трубопроводів, що проходять в одному технічному коридорі, збитки визначаються за угодою між власниками землі або землекористувачами та підприємствами, установами й організаціями - замовниками таких робіт з обумовленням розмірів збитків і порядку їх відшкодування в договорі. При недосягненні згоди розміри збитків визначаються комісіями, створюваними Київською та Севастопольською міськими, районними державними (військовими) адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (п. 6 Порядку № 284).

 

Щодо запитань 1 та 2

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі абзацу першого  п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Підпунктом 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку на прибуток (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Отже, враховуючи те, що відшкодування платником податку на прибуток підприємств витрат на підставі договору, укладеного із землевласниками (землекористувачами), пов’язаних із проведенням робіт зі збору геофізичної інформації, які відбуваються на ділянці землевласника (землекористувача), не є цивільно-правовою відповідальністю за порушення виконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, фінансовий результат до оподаткування не підлягає коригуванню відповідно до п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу на суму таких витрат.

 

Щодо запитання 3

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом  2 розділу XX Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст.  14 Кодексу).

Постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185            п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Пунктом 188.1 ст. 188 Кодексу визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі − Закон № 996), незалежно від дати накладення електронного підпису. 

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 ст. 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. 

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду  (п. 198.3 ст. 198 Кодексу).

Слід зазначити, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону № 996)).

З урахуванням викладеного вище, платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (ст. 4 Закону № 996)). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Так, згідно з нормами, визначеними п. 188.1 ст. 188 Кодексу, до бази оподаткування ПДВ не включається, зокрема, відшкодування шкоди, за умови якщо таке відшкодування отримане платником ПДВ внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

З огляду на описану у зверненні ситуацію, мають місце договірні відносини Товариства з іншими особами (землевласниками (землекористувачами) земельних ділянок) щодо компенсації (відшкодування) завданих збитків (плати), виникнення яких не пов’язане з невиконанням чи неналежним виконанням договірних зобов’язань.

Отже, кошти, які згідно з договорами надходять землевласникам (землекористувачам) від Товариства у розмірі вартості компенсації (відшкодування) збитків за заподіяну в результаті проведення геологорозвідувальних робіт шкоду земельним ділянкам, за своєю фактичною сутністю мають розглядатися як оплата (частина оплати) вартості послуг з користування земельними ділянками, операції з постачання яких відповідно до            п. 185.1 ст. 185 Кодексу є об’єктом оподаткування ПДВ.

За такою операцією землевласник (землекористувач) зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за правилом «першої події», скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені Кодексом терміни. Така зареєстрована у ЄРПН податкова накладна для Товариства є підставою для включення сум ПДВ, зазначених у ній, до податкового кредиту.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).