Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.11.2024 р. № 5235/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи одним із видів діяльності має КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

При цьому платник є власником нерухомого майна нерухомого майна, та має намір укласти договір з юридичною особою – товариством, яке є платником податків на загальних підставах.

Платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи можна згідно з законодавством України, в даному випадку як фізична особа – підприємець – платник податків третьої групи (КВЕД 68.20) укладати договір доручення (на цьому наполягає юридична особа) з юридичною особою, яка є платником податків на загальних підставах, чи повинно бути укладено договір оренди нерухомого майна?

Якщо ні, то який договір згідно з законодавством України необхідно укласти між фізичною особою – підприємцем та юридичною особою, як він має називатися?

2. Також згідно з договором доручення, на якому наполягає юридична особа, предметом договору є:

« 1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Надання Довірителем доручення Повіреному, яке полягає у наданні послуг пов’язаних із зустріччю, прийняттям гостей Довірителя, забезпеченням комфортного проживання гостей у приміщенні Довірителя, організації та проведенням дозвілля та відпочинку гостей Довірителя.»

На погляд платника, згідно з КВЕД 68.20 потрібно заключити Договір оренди нерухомого майна, у якому предметом договору повинно бути:

«1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкову платну оренду:

нерухоме майно – будинок відпочинку за адресою: …, загальною орендованою площею … м.кв. (надалі Майно, Приміщення) разом з меблями та обладнанням, зазначеними в акті приймання-передачі Приміщення, складеного в момент передачі Орендодавцем орендарю Приміщення.

1.2. Приміщення передається в оренду з метою здійснення підприємницької діяльності: надання послуг з тимчасового розміщення (проживання).»

Який повинен бути предмет договору між учасниками?

Щодо першого – другого питань

Відповідно до абзацу першого ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Правові основи укладання договорів та відносин, що виникають у ході здійснення орендних операцій, регулюються Господарським кодексом України (далі – ГКУ), Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ), законами щодо оренди, іншими законодавчими та нормативними документами.

Учасниками цивільних відносин та суб’єктами права власності є фізичні  та юридичні особи (частина перша ст. 2 та частина перша ст. 318 ЦКУ).

Крім того, Конституція України та ЦКУ закріпили право приватної власності.

Так, відповідно до частин першої та другої ст. 325 ЦКУ суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Власник, зокрема, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, та володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦКУ).

Відповідно до частини першої ст. 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

При цьому ст. 1007 ЦКУ визначені обов’язки довірителя, зокрема, довіритель зобов’язаний, якщо інше не встановлено договором, відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконанням доручення, а також зобов’язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Таким чином, на підставі договору доручення дохід отримує юридична особа як повірений у вигляді, зокрема, плати за виконання доручення.

Водночас відповідно до частини першої ст. 283 ГКУ за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації (частина перша ст. 284 ГКУ).

Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша ст. 286 ГКУ).

Статтею 320 ЦКУ передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Отже, відповідно до договору оренди орендар повинен передати орендодавцю орендну плату.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1
розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Умови, відповідно до яких фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп, визначені у п. 291.5
ст. 291Кодексу.

Згідно з п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання –фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 квадратних метрів.

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу для фізичної особи – підприємця платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3
ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 Кодексу).

Таким чином, діяльність з надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна, яку здійснює фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи, провадиться на підставі договору оренди, укладеного відповідно до чинного законодавства, та з дотриманням вимог, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.