Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.11.2024 р. № 5336/ІПК/99-00-07-04-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства у сфері валютного нагляду, та керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що є сільськогосподарським підприємством, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Товариством експортовано товар (кукурудзу), але нерезидентом не виконано свої зобов’язання з оплати за отриманий товар, у зв’язку з чим Товариство звернулось з позовом до суду і отримало позитивне рішення щодо зобов’язання сплатити нерезидентом суму заборгованості. Нерезидент після отримання рішення суду пропонує переказати валютні кошти з рахунку, який відкритий ним в Україні (на його рахунок кошти з-за кордону не надходили).

Враховуючи викладене вище, платник податків просить надати консультацію з таких питань:

1) Чи буде припинено валютний нагляд за даною експортною операцією у випадку отримання Товариством валюти від нерезидента для погашення боргу за рішенням суду, якщо ці кошти не будуть переказані в Україну з-за кордону, а надійдуть з розрахункового рахунку нерезидента, відкритого в Україні.

2) Чи буде ДПС нараховувати пеню у розмірі 0,3% за даним контрактом у випадку отримання Товариством валютних коштів від нерезидента для погашення боргу за рішенням суду, якщо ці кошти не будуть переказані в Україну з-за кордону, а надійдуть з розрахункового рахунку нерезидента, відкритого в Україні. Якщо так то з якого періоду буде проводитись нарахування пені.

Звертаємо увагу, що до свого звернення Товариством не надано копій контрактів, інвойсів, рішень суду та інших документів стосовно взаємовідносин з нерезидентом України, у зв’язку з чим надається відповідь, виходячи із загальних вимог чинного законодавства.

Щодо питання 1.

Закон України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Частиною четвертою статті 11 Закону № 2473 визначено, що органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України (далі – НБУ) та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Згідно з частиною 4 статті 5 Закону № 2473 порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається НБУ.

Статтею 13 Закону № 2473 визначено, що НБУ має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України (далі – КМУ); мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до Закону № 2473 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Також частиною другою статті 13 Закону № 2473 визначено, що у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав – з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

При цьому пунктом другим частини першої статті 1 Закону № 2473 визначено, що валютне регулювання – це діяльність НБУ та в установлених Законом № 2473 випадках КМУ, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами.

Відповідно до Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі – Закон № 679) НБУ встановлює правила проведення банківських операцій, здійснює відповідно до визначених спеціальним законодавством повноважень валютне регулювання і валютний нагляд, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, видає нормативно-правові акти щодо ведення валютних операцій; запроваджує заходи захисту відповідно до Закону № 2473.

Повідомляємо, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб (стаття 56 Закону № 679).

Загальний порядок та підстави здійснення/завершення банками валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів врегульовано постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» (далі – Інструкція            № 7).

Перелік випадків, у яких банк завершує або має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів, передбачено у пунктах 9 та 10 розділу III Інструкції № 7.

Так, згідно з підпунктом 2 пункту 9 розділу III Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару – після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар).

З метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи, відповідно до статті 7 Закону № 679 Правлінням НБУ прийнято постанову від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18).

Обмеження в завершенні здійснення валютного нагляду за дотриманням граничних строків розрахунків визначено підпунктом 1 пункту 14¹⁹ Постанови     № 18, а саме за операцією з експорту товарів після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар, якщо ці кошти не переказувалися з-за кордону в Україну в іноземній валюті, банк не має права завершити здійснення валютного нагляду.

Враховуючи викладене вище, пропонуємо з питання зняття з валютного нагляду експортної операції при отриманні Товариством валютних коштів від нерезидента за товар, якщо ці кошти не будуть переказані в Україну з-за кордону, а надійдуть з розрахункового рахунку нерезидента, відкритого в Україні, звернутись із відповідним запитом до обслуговуючого банку, як агента валютного нагляду, або до Національного банку України.

Щодо питання 2.

Статтею 11 Закону № 2473 визначено, що валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду. Органами валютного нагляду є НБУ та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Частиною восьмою статті 13 Закону № 2473 встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.

При цьому частиною п'ятою статті 13 Закону № 2473 встановлено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Частиною сьомою статті 13 Закону № 2473 встановлено, що у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову підлягає сплаті лише пеня нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Тобто висновки щодо наявності факту порушення граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів та підстав для нарахування пені згідно з частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473 та/або зупинення строків і нарахування пені згідно з частиною сьомою статті 13 Закону № 2473 можливо зробити лише за результатами проведеної документальної перевірки Підприємства та детального вивчення суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та регістрів бухгалтерського обліку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).