Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.11.2024 р. № 5355/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо оподаткування ПДВ операцій з надання послуг страховим агентом та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Банк зареєстрований в реєстрі страхових агентів та є страховим агентом страховика – страхової компанії, яка має ліцензію на здійснення діяльності із страхування.

На підставі укладеного зі страховою компанією договору доручення Банк здійснює діяльність з реалізації страхових продуктів від імені та в інтересах страхової компанії. Діяльність Банку як страхового агенту включає:

рекламування та/або проведення маркетингових, рекламних та інших підготовчих заходів, спрямованих нам укладання договорів страхування;

надання експертно-інформаційних та консультаційних послуг у сфері  страхування;

пошук та консультування потенційних споживачів страхових послуг;

підготовка та укладання договорів страхування (полісів);

отримання страхових премій від страхувальників та перерахування їх страховій компанії;

внесення відомостей про укладені договори до бази страхової компанії.

За виконання зазначених послуг Банк отримує від страхової компанії винагороду.

Банк просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання щодо порядку оподаткування ПДВ зазначених у зверненні операцій та щодо застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ, передбаченого підпунктом 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ, до таких операцій, в т.ч. при наданні частини зазначених у зверненні послуг.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 7.3 статті 7 розділу І ПКУ).

Закон України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування» зі змінами (далі – Закон № 1909) регулює відносини у сфері страхування, визначає загальні правові засади здійснення діяльності із страхування, надання посередницьких послуг і спрямований на посилення захисту прав та законних інтересів клієнтів, у тому числі споживачів, шляхом встановлення вимог до системи управління, платоспроможності страховиків, філій страховиків-нерезидентів на території України та розкриття ними інформації, встановлює вимоги до порядку укладання, обслуговування та виконання договорів страхування та перестрахування, врегульовує питання інформаційного забезпечення договорів страхування та перестрахування і дій, що передують їх укладанню, а також державне регулювання та нагляд у сфері страхування.

Згідно зі статтею 1 розділу І Закону № 1909:

страховик – фінансова установа або філія страховика-нерезидента, які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України;

страховий посередник – страховий брокер, страховий агент, субагент, перестраховий брокер, додатковий страховий агент;

страховий агент – фізична особа, фізична особа – підприємець або юридична особа, яка включена до Реєстру посередників, не є додатковим страховим агентом та здійснює діяльність з реалізації страхових продуктів від імені та в інтересах страховика за винагороду за реалізацію страхових продуктів на підставі договору із страховиком;

страхувальник – особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 3 розділу ІІ Закону № 1909 діяльність на ринку страхування включає діяльність із страхування та діяльність з надання супровідних послуг на ринку страхування.

Діяльність з надання супровідних послуг на ринку страхування включає діяльність з надання посередницьких та допоміжних послуг.

Діяльність з надання посередницьких послуг на ринку страхування мають право здійснювати страховики та страхові посередники у порядку, передбаченому цим Законом.

Діяльність з надання посередницьких послуг на ринку страхування включає:

1) діяльність з реалізації страхових продуктів;

2) діяльність з реалізації перестрахових продуктів;

3) діяльність з надання інших посередницьких послуг, перелік яких визначається нормативно-правовими актами Регулятора.

Регулятор має право встановлювати вимоги до діяльності з надання окремих допоміжних послуг на ринку страхування, зокрема до актуарної діяльності, діяльності щодо визначення розміру збитків, надання допомоги (асистуючих послуг), та вимоги до надавачів допоміжних послуг.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Згідно з підпунктом 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, ДПС повідомляє.

Нормами ПКУ передбачено, що операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензії на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів не підпадають під об’єкт оподаткування ПДВ.

Таким чином, якщо страхова компанія має ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а страховий агент (в т.ч. Банк) на підставі договору із страховою компанією надає послуги з укладання договорів зі страхувальниками від імені та в інтересах страхової компанії, то операції з постачання зазначених послуг страхового агента, пов'язані зі страховою діяльністю такої страхової компанії, не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Водночас якщо страховий агент (в т.ч. Банк) надає страховим компаніям послуги з пошуку клієнтів, рекламування, консультування, інші посередницькі послуги зі страхування, то операції з надання зазначених послуг відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ є об’єктом оподаткування та оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.