Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.11.2024 р. № 5383/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фермерського господарства (далі – Фермерське господарство) на отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм законодавства стосовно реалізації пального, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Фермерське господарство в своїй діяльності використовує спеціалізований автотранспорт, яким здійснює перевезення вирощених культур як з поля в склади, так і при реалізації продукції в склади чи портову інфраструктуру контрагентів. Такі перевезення підтверджуються відповідними документами – ТТН, реєстрами від контрагентів про прийняття зернових чи технічних культур (в яких вказано і номерні знаки даних автомобілів в тому числі). Підтвердженням здійснення господарської діяльності надалі є видаткова накладна та безготівкове надходження коштів на рахунок господарства від реалізації вирощеної продукції.

 

У зверненні також зазначено, що підставою для використання даних автомобілів в сільськогосподарській діяльності є договори оренди транспортних засобів, складені між Фермерським господарством та фізичними особами, без нотаріального посвідчення.

 

Фермерське господарство запитує:

 

1.-Чи вважається реалізацією пального операція з фізичної передачі пального на митній території України для потреб власного споживання, якщо заправлення здійснювалося в паливний бак транспортних засобів спеціального призначення, на які укладено договори оренди з фізичними особами, без нотаріального посвідчення?

2.-При перевірці контролюючим органом та при виявленні факту використання даних автомобілів в діяльності господарства, без нотаріального посвідчення договорів, яка відповідальність господарства? Чи застосовуються штрафні санкції? Якщо так, то які саме?

 

Щодо зазначених питань

 

Згідно із п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне.

Відповідно до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу / акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб’єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію, зокрема, пального, відповідно до п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад – це, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно із п. в п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не є акцизним складом приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Відповідно до п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу, зокрема, суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Згідно із п.п. а, б п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу розпорядники акцизних складів зобов’язані зареєструвати:

усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

усі акцизні склади у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі – СЕА РПСЕ).

Основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначає Господарський кодекс України (далі – ГКУ) (п. 1 ст. 1 ГКУ).

Відповідно до п. 1 ст. 3 ГКУ під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (п. 3 ст. 5 ГКУ).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності (п. 1 ст. 283 ГКУ).

Згідно із п. 6 ст. 283 ГКУ до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 799 ЦКУ договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу (стаття 800 ЦКУ).

Отже, якщо Фермерське господарство (платник єдиного податку четвертої групи) отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання (зокрема, заправлення пальним власних чи орендованих транспортних засобів спеціального призначення (якщо укладений договір оренди транспортних засобів відповідає вимогам чинного законодавства)) і не здійснює операції з реалізації та зберігання пального іншим особам, у нього відсутній обов’язок щодо реєстрації платником акцизного податку та акцизного складу.

Якщо Фермерське господарство здійснює операції з реалізації та зберігання пального іншим особам, то приміщення або територія, на якій здійснюється навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, є акцизним складом, незалежно від обсягу отриманого пального, відповідно на нього поширюються положення Кодексу, зокрема, щодо реєстрації платником акцизного податку, реєстрації акцизного складу та розташованих на акцизному складі витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, складання акцизних накладних та їх реєстрації згідно із ст. 231 Кодексу у Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Також на особу, яка є платником акцизного податку з реалізації пального, поширюються норми п. 49.2¹ ст. 49 Кодексу щодо обов’язку подання декларацій з акцизного податку за кожний встановлений Кодексом звітний період незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 117.3 ст. 117 Кодексу здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації, зокрема, пального без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою  накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.