Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.11.2024 р. № 5429/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

 

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення

Комунального підприємства «_______» (далі – Комунальне підприємство) щодо окремих питань оподаткування операцій із гуманітарною допомогою, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України  (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Комунальне підприємство займається забезпеченням обслуговування громадян через організацію регулярних, спеціальних та нерегулярних пасажирських перевезень. На балансі Комунального підприємства перебувають 12 автобусів, які було отримано як гуманітарну допомогу. Рішенням виконавчого комітету міської ради погоджено таблицю вартості перевезень пасажирів на таких автобусних маршрутах.

Враховуючи викладене вище, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких запитань:

1. Чи допускається використання транспортних засобів, отриманих як гуманітарна допомога, для надання послуг з перевезення на комерційній основі? Якщо так, то які умови мають бути дотримано для уникнення порушень законодавства?

2. Як правильно відображати доходи та прибуток підприємства, отримані від перевезення пасажирів на транспортних засобах, які є гуманітарною допомогою? Чи є спеціальні вимоги до обліку доходів та прибутку, пов’язаних із експлуатацією такого майна?

3. Чи звільняються від оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.п. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197 Кодексу операції із постачання послуг з перевезення пасажирів автобусами у викладеній у зверненні ситуації?

4. Чи необхідно враховувати обсяги послуг з перевезення пасажирів на маршрутах загального (приміського) користування при  розрахунку  загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів / послуг, що підлягають оподаткуванню, для визначення необхідності обов’язкової реєстрації платником податку на додану вартість? 

 

Щодо запитання 1

Насамперед зауважимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1             ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг із питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання порядку проведення операцій із гуманітарною допомогою та надання послуг з перевезення пасажирів                    не належать до компетенції ДПС.

Водночас повідомляємо, що правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги визначає Закон України від 22 жовтня 1999 року № 1192-XIV «Про гуманітарну допомогу» зі змінами (далі –             Закон  № 1192).

Згідно з п. 2 ст. 1 Закону № 1192 гуманітарна допомога – цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з мотивів гуманності отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують допомоги у зв’язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Отримувачами гуманітарної допомоги є юридичні особи, а також акредитовані представництва іноземних держав, міжнародних та іноземних гуманітарних організацій в Україні (без створення юридичної особи), визначені у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку отримувачами гуманітарної допомоги, у межах переліку відповідно до п. 5 ст. 1                      Закону № 1192.

Набувачі гуманітарної допомоги – фізичні та юридичні особи, які потребують допомоги і яким вона безпосередньо надається. Набувачі гуманітарної допомоги із статусом юридичної особи визначаються відповідно до підпунктів «а», «б», «в», «г», «ґ», «д», «е», «є» п. 5 ст. 1 Закону № 1192 (п. 6 ст. 1 Закону № 1192).

Законодавство України про гуманітарну допомогу, як встановлено ст. 2 Закону № 1192, складається з Закону № 5073, Закону № 1192, інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Облік і контроль за отриманням та цільовим використанням гуманітарної допомоги регламентується ст. 11 Закону № 1192.

До спеціально уповноважених державних органів із питань гуманітарної допомоги згідно зі ст. 4 Закону № 1192 належать, зокрема:

 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення;

обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Контроль за отриманням, розподілом, використанням за цільовим призначенням, підготовкою статистичної звітності, обліком гуманітарної допомоги, визнаної такою рішенням спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги, відповідно до ст. 5 Закону № 1192 належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення.

Функцією контролю за отриманням, збереженням, складуванням, розподілом, використанням за цільовим призначенням, підготовкою статистичної звітності, обліком гуманітарної допомоги, визнаної такою рішенням спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги, стосовно отримувачів такої допомоги, місцезнаходження яких визначено на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, наділено Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації.

Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері соціального захисту населення (абзац перший п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року  № 423 зі змінами).

Отже, питання порядку цільового використання гуманітарної допомоги та її документального оформлення належать до компетенції Міністерства соціальної політики України та відповідної державної адміністрації.

Крім того зазначимо, що засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон № 2344).

Згідно зі статтею 1 Закону № 2344 автобусний маршрут – шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів; автобусний маршрут міський – автобусний маршрут, який не виходить за межі території населеного пункту; автобусний маршрут приміський – автобусний маршрут, який з’єднує населені пункти і протяжність якого не перевищує 50 км.

Статтею 35 Закону № 2344 встановлено, що послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних спеціальних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах спеціальних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.

Автобусні маршрути за видами сполучень поділяються на: міські, приміські, міжміські, міжнародні.

 Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з п.п. 2 п. «а» ст. 28 Закону України від 21 травня 1997 року                  № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на транспортні послуги.

 

Щодо запитання 2

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Кодексом не передбачено різниць для коригування платником податку на прибуток підприємств фінансового результату до оподаткування за операціями з гуманітарною допомогою.

Такі операції платника податку на прибуток підприємств при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування цим податком відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

При цьому зазначаємо, що бухгалтерський облік гуманітарної допомоги та відповідна звітність, як встановлено частиною четвертою ст. 11 Закону № 1192, здійснюються отримувачами гуманітарної допомоги та набувачами гуманітарної допомоги (юридичними особами) у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі відсутності обліку щодо отримання та цільового використання гуманітарної допомоги вона вважається використаною не за цільовим призначенням.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

Таким чином, питання бухгалтерського обліку операцій із гуманітарною допомогою  належать до компетенції Міністерства фінансів України.

 

Щодо запитання 3

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Відповідно до п.п. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197 Кодексу звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку. Вказана норма не поширюється на операції з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат).

Отже, режим звільнення від оподаткування ПДВ, визначений п.п. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197 Кодексу, поширюється на операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі) у разі, якщо послуги з перевезення здійснюються у межах населеного пункту та тарифи на такі перевезення встановлено уповноваженим органом.

Усі інші операції з надання послуг з перевезення пасажирів на митній території України, крім перелічених звільнених від оподаткування операцій, підлягають оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Отже, якщо операції з надання послуг з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування здійснюються у межах населеного пункту (міста) та тарифи на такі перевезення встановлені уповноваженим органом, у тому числі органом місцевого самоврядування, то до операцій з постачання таких послуг застосовується звільнення від оподаткування ПДВ відповідно до п.п. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197 Кодексу.

Операції з надання послуг з перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування підлягають оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

 

 

Щодо запитання 4

Згідно з п. 181.1 ст. 181 Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує              1 млн грн (без урахування ПДВ), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи. 

Відповідно до пунктів 183.1 і 183.2 ст. 183 Кодексу будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 Кодексу. 

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, і у випадках та в порядку, передбачених ст. 183 Кодексу, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування          (п. 183.10 ст. 183 Кодексу).

Таким чином, для цілей обов’язкової реєстрації платником ПДВ Комунальному підприємству необхідно враховувати загальний обсяг операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, здійснених протягом останніх 12 календарних місяців.

При обрахунку обсягів операцій з постачання товарів/послуг для цілей реєстрації  платником ПДВ враховується не сума грошових коштів, отриманих Комунальним підприємством, а вартість товарів/послуг, які були поставлені (надані, виконані) таким Комунальним підприємством за попередні                   12 календарних місяців, або за які була отримана попередня оплата.

До загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, для цілей реєстрації платником ПДВ включається обсяг безпосередньо здійснених операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ за ставками: 0 відс., 7 відс., 14 відс. та 20 відс., а також обсяг операцій, що звільняються від оподаткування ПДВ. Обсяг операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, при обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій не враховується.

Отже, якщо загальний обсяг операцій з постачання товарів/послуг на митній території України, які є об’єктом оподаткування ПДВ згідно з розділом V Кодексу (у тому числі і звільнені від оподаткування ПДВ відповідно до п.п. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197 Кодексу), протягом останніх                      12 календарних місяців перевищує 1 млн грн, то згідно з вимогами Кодексу Комунальне підприємство повинно подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням реєстраційну заяву і, відповідно, зареєструватись як платник ПДВ в обов’язковому порядку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).