Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.11.2024 р. № 5443/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо оподаткування податком на прибуток операції з нарахування і виплати дивідендів засновнику – юридичній особі та реінвестиції дивідендів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що сільськогосподарським підприємством, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур та тваринництво, є платником єдиного податку четвертої групи.

Товариство планує за підсумками 2024 року нарахувати дивіденди юридичній особі – засновнику (Товариство-2) та, згідно з рішенням засновника провести реінвестиції дивідендів, нарахованих засновнику без перерахування йому дивідендів, дану операцію планується закрити по акту заліку взаємних вимог.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи оподатковується підприємством - платником єдиного податку четвертої групи операція з нарахування і виплати дивідендів засновнику – юридичній особі, платнику податку на прибуток та податку на додану вартість?
2. Чи можливе проведення операції реінвестиції дивідендів без перерахування коштів засновнику, тобто закриття операції по реінвестиції дивідендів по акту заліку взаємних вимог з відображенням даної операції у бухгалтерському обліку обох підприємств (засновник – юридична особа платник податку на прибуток, податку на додану вартість, емітент – юридична особа, платник єдиного податку четвертої групи)?
3. Які податкові наслідки проведення реінвестиції дивідендів для підприємства, яке перебуває на спрощеній системі оподаткування – є платником єдиного податку четвертої групи?

 

Щодо першого – третього питань

Відповідно до п.п. «в» п.п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Кодекс інвестиції – господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на, зокрема, реінвестиції – господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

Згідно з абзацем першим п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дивіденди – платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 297.4 ст. 297 Кодексу дивіденди, що виплачуються платниками єдиного податку третьої групи (юридичними особами) та четвертої групи (юридичними особами) власникам корпоративних прав (засновникам таких платників єдиного податку), оподатковуються за правилами, встановленими розділами II і IV цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 57.1.¹1 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 Кодексу.

Згідно з абзацем першим п.п. 57.1¹.2 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу крім випадків, передбачених п.п. 57.1¹.3 п. 57.1¹, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об'єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів (абзац третий п.п. 57.1¹.2
п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу).

Відповідно до абзацу п'ятого п.п. 57.1¹.2
п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу у разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених пп. 57.1¹.3 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована відповідно до принципу "витягнутої руки" в операціях, визнаних відповідно до ст. 39 Кодексу контрольованими. Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною ст. 136 Кодексу базовою (основною) ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників єдиного податку), що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена ст. 136 Кодексу базова (основна) ставка.

Отже, платниками єдиного податку не здійснюється нарахування та сплата авансового внеску з податку на прибуток під час виплати дивідендів.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

Отже, з питання відображення у бухгалтерському обліку операції з реінвестиції дивідендів по акту заліку взаємних вимог (без перерахування коштів засновнику) доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Разом з тим, кожен конкретний випадок має розглядатись з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).