Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.11.2024 р. № 5466/ІПК/99-00-07-05-03 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення
щодо  накопичення та використання мультимедійної інформації (фото, відео-, звукозапис) під час проведення перевірок, та керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання правомірності накопичення та використання мультимедійної інформації (фото, відео-, звукозапис) під час проведення перевірок.

Індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій  (підпункт 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу) 

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Кодексу, звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити, зокрема зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації.

У зверненні про надання податкової консультації обов’язок платника податків чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм у платника виникли питання. При цьому, податковий орган зобов’язаний викласти висновок щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства лише в окреслених платником податків у запиті межах, тобто в розрізі приведених фактичних обставин їх застосування.

Статтями 6 та 19 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Відповідно до підпункту 19¹.1.1 пункту 19¹.1 статті 19¹ Кодексу контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Контролюючі органи згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Кодексу мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки
платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Також, відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Кодексу контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Кодексу, мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов’язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

У пункті 75.1 статті 75 Кодексу передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою відповідно до підпункту  75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Кодексу вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення документальних планових перевірок визначено в статті 77 Кодексу.

Крім того зазначаємо, що згідно з підпунктом  20.1.48 пункту 20.1 статті 20 Кодексу контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1
статті 41 Кодексу, мають право відкрито застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису; відкрито здійснювати звукозапис, фото-, відеофіксацію (відеозйомку), накопичувати та використовувати таку мультимедійну інформацію (фото, відео-, звукозапис) під час проведення перевірок.

 Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Кодексу, мають право залучати у разі потреби фахівців, експертів та перекладачів, застосовувати під час виконання податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, фотозйомку та відеозапис (підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Кодексу).

При цьому, аналогічне право платника податків відкрито застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису; відкрито здійснювати звукозапис, фото-, відеофіксацію (відеозйомку), накопичувати та використовувати таку мультимедійну інформацію (фото, відео-, звукозапис) під час проведення перевірок визначено підпунктом 17.1.17 пункту 17.1 статті 17 Кодексу.

Мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами є підставою для висновків під час проведення перевірок (підпункт 83.1.7 пункту 83.1 статті 83 Кодексу).

Підпунктом 21.1.6 пункту 21.1 статті 21 Кодексу зокрема визначено, що посадові та службові особи контролюючих органів  зобов’язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи.

Водночас, платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов’язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами (підпункт 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Кодексу).

Разом з тим підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу визначено, що документальні позапланові перевірки під час дії воєнного стану проводяться за наявності під час проведення перевірок безпечного:

доступу, допуску до територій, приміщень та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об’єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов’язані з іншими об’єктами оподаткування такими платниками податків;

доступу, допуску до документів, довідок про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншої інформації, пов’язаної з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансової і статистичної звітності у порядку та на підставах, визначених законом;

проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Отже, при проведенні аудіо-, відео-, або звукофіксації  будь-якою із сторін  – учасниць процесу перевірки, необхідно дотримуватись вимог щодо відкритості застосування.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу.