Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.11.2024 р. № 5474/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з реорганізації підприємства шляхом виділу, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Рішенням учасників Товариства та Рішенням засновника було вирішено створити нове юридичне підприємство в результаті виділу, до якого за розподільчим балансом перейде частина майна, прав та обов'язків Товариства.

Крім того, Рішенням учасника Товариства було затверджено Розподільчий баланс, відповідно до якого в результаті виділу підприємству були передані активи та пасиви.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. чи є об'єктом оподаткування операція з передачі частини майна від Товариства, яке реорганізується шляхом виділу, до нової юридичної особи, що була створена в результаті такого виділу?;
2. чи нараховуються за такою операцією податкові зобов'язання з ПДВ чи інших податків (зборів)?;
3. чи підлягає перенесенню сума від’ємного значення, що підлягала включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду Товариства до складу податкового кредиту підприємства –правонаступника пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом у наступному періоді після підписання розподільчого балансу?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Статтею 5 Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 56 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання – це господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Статтею 47 Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Кодексу безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з підпунктом 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 Кодексу під реорганізацією платника податків розуміється, зокрема, зміна його правового статусу, яка передбачає виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Згідно з підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб.

Підпунктом «а» пункту 198.5 статті 198 Кодексу встановлено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України.

У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях (пункт 199.1 статті 199 Кодексу).

Водночас відповідно до пункту 199.6 статті 199 Кодексу правила статті 199 Кодексу не застосовуються, зокрема, в разі проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу.

Відповідно до пункту 198.7 статті 198 Кодексу сума від’ємного значення з ПДВ, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується шляхом:

приєднання, злиття, перетворення, – підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника у наступному періоді після підписання передавального акта відповідно до законодавства;

поділу, виділення, – підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом у наступному періоді після підписання розподільчого балансу відповідно до законодавства.

Таке перенесення здійснюється в разі, якщо сума від’ємного значення з ПДВ, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується, підтверджена документальною перевіркою контролюючого органу.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі –
Порядок № 21), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.

Пунктом 6 розділу III Порядку № 21 передбачено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відповідно до пункту 13 розділу III Порядку № 21 за наявності у платника податку, який реорганізується, суми від’ємного значення з ПДВ, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, вказаний платник податку має право подати заяву про перенесення такої суми від’ємного значення до складу податкового кредиту правонаступника (таблиця 2 додатка 2 до податкової декларації з ПДВ «Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від'ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)»(далі – Додаток № 2) до податкової звітності з ПДВ (далі – декларація)). Така заява подається у складі декларації за останній (звітний) період реєстрації платником податку.

У разі підтвердження контролюючим органом за результатами документальної перевірки сум від’ємного значення з ПДВ правонаступник реорганізованого платника податку подає у складі декларації за звітні (податкові) періоди після такого підтвердження заяву про перенесення суми від’ємного значення реорганізованого платника податку до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду (таблиця 3 Додатка 2).

Враховуючи зазначене, з метою застосування пункту 198.7 статті 198 Кодексу платник податків, що реорганізується, за наявності непогашеного від’ємного значення з ПДВ, робить розподіл суми такого від’ємного значення між своїми правонаступниками – платниками ПДВ згідно частки, зазначеної в розподільчому балансі.

Для цього він повинен подати у складі декларації за останній (звітний) період реєстрації платником податку відповідну заяву шляхом заповнення таблиці 2 Додатка 2, в якій здійснити розподіл цього значення із зазначенням платників податку – правонаступників.

У випадку реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення зазначається лише один правонаступник.

Заявлена сума має бути підтверджена контролюючим органом за результатами документальної перевірки, після чого правонаступник отримує право заявити підтверджену суму від’ємного значення для включення її до складу власного податкового кредиту та заповнити таблицю 3 додатка 2.

За умови заповнення таким правонаступником у складі декларації
таблиці 3 Додатка 2, підлягає заповненню рядок 16.3 декларації. В цьому рядку зазначається підтверджена за результатами документальної перевірки контролюючого органу сума від’ємного значення з ПДВ реорганізованого платника податку, що переноситься до податкового кредиту правонаступника.

 

Щодо питань 1 та 2

 

Згідно з підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу операція з передачі частини майна від Товариства, яке реорганізувалося шляхом виділу, до нової юридичної особи, що була створена в результаті такого виділу, не є об’єктом оподаткування ПДВ.

За такою операцією згідно з пунктом 199.6 статті 199 Кодексу норми пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу не застосовуються, отже податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються.

 

Щодо питання 3

 

Платник податків – правонаступник має право перенести суму від’ємного значення з ПДВ реорганізованого платника податку до складу власного податкового кредиту звітного (податкового) періоду, за умови, що реорганізація такого платника податків здійснюється шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу, виділу та у разі виконання умов, визначених пунктом 198.7 статті 198 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).