Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.11.2024 р. № 5479/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи – підприємця (далі – Підприємець)
від (вх. ДПС №№,  від) щодо надання індивідуальної податкової консультації та керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України
(далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє таке.

У своєму зверненні Підприємець повідомив, що здійснює діяльність у сфері торгівлі. У своїй господарській діяльності Підприємець планує використовувати «споживчі продукти банківської системи» та надходження від фізичних осіб післяплати через фінансову установу NovaPay (далі –
ТОВ «НоваПей») на розрахунковий рахунок». Практична необхідність отримання податкової консультації пов’язана із визначенням переліку операцій, які необхідно фіскалізувати за допомогою ПРРО.

Враховуючи викладене вище, Підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):  

1. Чи є потреба проводити через ПРРО відповідні надходження?

2. Чи діє ліміт і який розмір на суму операції по відповідних надходженнях?

 

Звертаємо увагу Підприємця, що терміни платіжного, поточного та розрахункового рахунків наведено у пункті 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 162.

З огляду на термінологію визначення рахунків повідомляємо, що розрахунковий рахунок відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, а суб’єкт господарювання відповідно може мати лише платіжний та/або поточний рахунок.

 

Щодо питання 1.

Перед наданням відповіді на поставлене контролюючому органу питання слід зазначити, що відповідно до вимог, що висуваються до податкового органу в частині форми і змісту індивідуальної податкової консультації, вони прямо кореспондуються з обов’язком платника податків у зверненні про надання такої консультації чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання.

Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов’язку надати податкову консультацію. При цьому податковий орган зобов’язаний викласти висновок щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства лише в окреслених платником податків у запиті межах, тобто, щодо вказаних ним норм та в розрізі приведених ним фактичних обставин їх застосування.

Підприємцем у зверненні не деталізовано правовідносини між ним, покупцями товарів та банком, зокрема, ненаведені спосіб та процедура надання кредиту. Також відсутній опис процесу продажу товарів (не розкрито алгоритму взаємодії з покупцями та контрагентами, які можливо є задіяними у продажі товарів, не містить інформації щодо: способів доставки товарів покупцям; способів оплати, запропонованих покупцям; взаємовідносин Підприємця із ТОВ «НоваПей, не зазначено, який статус у договірних відносинах воно має), що є ключовим для визначення кола обов’язків у сфері здійснення розрахунків за товари.

Крім того, договір із ТОВ «НоваПей» про надання платіжних послуг з переказу коштів (для суб’єктів господарювання) не містить таких понять як «післяплата» та положень щодо надання послуг з приймання оплати (післяплати) за поштові відправлення.

Такий підхід Підприємця до оформлення запиту унеможливлює надання вичерпної індивідуальної податкової консультації щодо порушеного ним питання.

Враховуючи викладене, відповідь надається щодо фактичних обставин наведених у зверненні.

 

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання
(далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено розділом ІІ цього Закону.

Зокрема, статтею 3 Закону № 265 встановлено обов’язок СГ проводити розрахунки, як у готівковій формі так і в безготівковій формі, на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО/ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначенні законодавством, у тому числі нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться СГ всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок СГ застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари, залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Слід враховувати, що відповідно до висновків Верховного Суду, продаж товарів із використанням еквайрингу потребує обов’язкового застосування РРО/ПРРО.

Також слід зауважити, що відповідно до сталої судової практики, сформованої ще з 2010 року, зокрема, за визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 265, РРО – це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій.

При цьому також ПРРО – це програмний, програмно-апаратний або програмно-технічний комплекс у вигляді технологічного та/або програмного рішення, що використовується на будь-якому пристрої та в якому фіскальні функції реалізовані через фіскальний сервер контролюючого органу і який призначений для реєстрації розрахунків при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для виконання платіжних операцій.

Зміст наведених правових норм свідчить на користь того, що РРО/ПРРО призначені не тільки для реєстрації розрахунків, а й для реєстрації кількості проданих товарів.

Зважаючи на сферу застосування РРО/ПРРО та обставини, щодо здійснення позивачем роздрібної торгівлі товарами суди підтримали правову позицію контролюючого органу про наявність продавця товарів обов’язку застосовувати РРО/ПРРО з метою обліку кількості реалізованих товарів, який не залежить від способу здійснення розрахунків.

Зазначений висновок кореспондується з приписами статті 9 Закону № 265, які містять вичерпний перелік умов, при виконанні яких РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються.

Водночас згадана правова норма не виключає обов’язку СГ застосовувати такий РРО/ПРРО при реалізації товарів на підставі кредитних договорів, розрахунок за які здійснюється в безготівковій формі.

Враховуючи викладене вище повідомляємо, що продаж товару у кредит має супроводжуватись обов’язковим застосуванням РРО/ПРРО та наданням або надсиланням фіскального чека покупцю не пізніше моменту вручення йому товару.

 

Пунктом 2 статті 9 Закону № 265 визначено, що РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій.

З урахуванням вимог пункту 2 статті 9 Закону № 265 повідомляємо, якщо Підприємець надає покупцю для оплати за товар реквізити свого поточного рахунку в форматі IBAN Registry:2009, NEQ, ДСТУ-Н 7167:2010, і споживач самостійно здійснює оплату з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками із поточного рахунку на поточний рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку (тому числі інтернет-банкінг), а також у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку), то у такому випадку застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки оплата товарів буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операції.

Слід зазначити, що банківські операції здійснюються виключно банками.

Водночас у випадку використання Підприємцем послуг небанківських надавачів платіжних послуг для здійснення розрахунків за товари, такий спосіб розрахунків не підпадає під регулювання пункту 2 статті 9 Закону № 265,
а тому здійснення таких операцій має супроводжуватись обов’язковим застосуванням Підприємцем РРО/ПРРО.

 

Щодо питання 2.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Водночас нормами пункту 291.5 статті 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої груп.

Згідно з підпунктом 1 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній
пунктом 292.3 статті 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або
безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (пункт 292.6
статті 292 Кодексу).

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

________________________________________________________________________________

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.