Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.11.2024 р. № 5484/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Комунального некомерційного підприємства «_______» (далі – Комунальне некомерційне підприємство) щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє. 

Згідно з умовами звернення Комунального некомерційного підприємства, що є закладом охорони здоров’я, у статусі неприбуткової організації таке підприємство надає послуги вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, вживає заходи із профілактики захворювань населення та підтримки громадського здоров’я.

Як зазначено у зверненні, з метою виконання Указу Президента України                від 07 листопада 2023 року № 737/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 7 листопада 2023 року «Щодо додаткових заходів із посилення стійкості функціонування енергетичної системи та підготовки національної економіки до роботи в осінньо-зимовий період 2023/24 року»», враховуючи близькість лінії фронту під час воєнного стану у зв’язку зі збройною агресією російської федерації проти України та несталу ситуацію на ринку постачання електроенергії, розглядається можливість оформлення банківського кредиту на закупівлю та встановлення газотурбінної електростанції, що окрім енергетичної автономності лікарні призведе до значної економії коштів місцевого бюджету.

Оскільки під час роботи такого обладнання накопичуватиметься залишок електричної енергії, у підприємства виникне можливість продавати надлишок електричної енергії енергетичним компаніям.

Враховуючи викладене вище, Комунальне некомерційне підприємство звертається з проханням надати індивідуальну податкову консультацію з таких запитань:

1. Чи має право Комунальне некомерційне підприємство, що є закладом охорони здоров’я, яке перебуває у Реєстрі неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр), додати до своїх реєстраційних даних види економічної діяльності з виробництва та реалізації електричної енергії та гарячої води?

2. Чи буде відповідати нормам чинного законодавства план заходів з впровадження енергоавтономності та енергоефективності Комунального некомерційного підприємства без втрати статусу неприбуткової організації за наступним алгоритмом дій:

придбання за кредитні кошти газового електрогенеруючого обладнання, розроблення проектно-кошторисної документації та проведення робіт з його встановлення, підключення до газо- та електромережі та запуску;

використання основного обсягу згенерованої електроенергії на власні потреби підприємства;

передача надлишково згенерованої електроенергії та гарячої води іншим комунальним підприємствам, підвідомчим міській раді, на умовах укладення договору про відшкодування витрат на виготовлення та транспортування електроенергії та гарячої води, здійснених Комунальним некомерційним підприємством за рахунок фінансування з місцевого бюджету, та / або продаж надлишково згенерованої електроенергії та гарячої води іншим підприємствам за затвердженими власником тарифами;

повернення до місцевого бюджету витрат на виготовлення електричної енергії та гарячої води, що було здійснено за рахунок фінансування з місцевого бюджету та отримані Комунальним некомерційним підприємством за договорами про відшкодування витрат?

3. Які податки та збори повинно сплачувати Комунальне некомерційне підприємство при здійсненні вище зазначених господарських операцій, зокрема, екологічний податок за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами, акцизний податок?

 

Перш за все зазначимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1            ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання надання роз’яснень щодо порядку внесення змін до переліку видів діяльності суб’єктів господарювання, у тому числі в частині  виробництва та реалізації електричної енергії, не належать до компетенції ДПС.

Водночас повідомляємо, що  правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначає Закон України                        від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» зі змінами (далі – Закон № 2019), що регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2019 виробник електричної енергії – суб’єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії.

Під виробництвом електричної енергії розуміється діяльність, пов’язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії (п. 11 частини першої ст. 1 Закону № 2019).

Статтею 8 Закону № 2019 визначено, зокрема, що господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до частини першої ст. 66 Закону № 2019 купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі.

 

Щодо запитань 1 та 2

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації               у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4             ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

При цьому на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану  не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків,                 не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені пунктом 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, що не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначають Основи законодавства України про охорону здоров’я                від 19 листопада 1992 року № 2801-XII зі змінами (далі – Основи законодавства № 2801).

Закладом охорони здоров’я відповідно до частини першої ст. 3 Основ законодавства № 2801 є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

Основи діяльності закладів охорони здоров’я встановлено ст. 16 Основ законодавства № 2801.

За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи (частина чотирнадцята ст. 16 Основ законодавства № 2801).

Відповідно до ст. 52 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) некомерційне господарювання – це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до ст. 12 ГКУ забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

При цьому підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГКУ).   

Порядок здійснення фінансового забезпечення охорони здоров’я визначено ст. 18 Основ законодавства № 2801.

Отже, здійснення комунальним некомерційним підприємством, яке є закладом охорони здоров’я та перебуває у статусі неприбуткової організації, підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продажу її на ринку електричної енергії,  а також з реалізації гарячої води призведе до порушення вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу щодо перебування такого комунального некомерційного підприємства у Реєстрі, оскільки в такому випадку діяльність комунального некомерційного підприємства набуває ознак комерційної діяльності, що є несумісним зі статусом неприбуткової організації.  

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених                 п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

 

Щодо запитання 3

З питань акцизного податку

Пунктом 215.1 ст. 215 Кодексу  передбачено, що електрична енергія належить до  підакцизних товарів.

Водночас згідно із положеннями Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема:

особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини (п. 212.1 ст. 212 Кодексу);

виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії (п.п. 212.1.13 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

Відповідно до п. 213.1 ст. 213 Кодексу, об'єктами оподаткування, зокрема, є операції з:

реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);

реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу. Ця норма не поширюється на операції з передачі в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом                   2716 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), виробленої на об’єктах електроенергетики.

Згідно з п.п. 215.3.9 п. 215.3 ст. 215 Кодексу для електричної енергії згідно коду УКТЗЕД 2716 00 00 00, ставка податку становить 3,2 відсотки.

Датою виникнення податкових зобов’язань щодо постачання електричної енергії є дата складення документа, що засвідчує факт постачання електричної енергії. Для документів, складених в електронній формі, датою складення документа вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису (п. 216.10 ст. 216 Кодексу).

Разом з цим, відповідно до п. 38¹ підрозділу 5 розділу ХХ Кодексу для платників податку, визначених у п.п. 212.1.13 п. 212.1 ст. 212 Кодексу, що є виробниками електричної енергії, датою виникнення податкових зобов’язань з акцизного податку на операції з реалізації електричної енергії є:

з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану в Україні – дата зарахування (отримання) коштів на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання інших видів компенсації за реалізовану електричну енергію;

з першого податкового періоду, наступного за періодом припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану в Україні, – дата складення документа, що засвідчує факт постачання електричної енергії згідно з п. 216.10 ст. 216 Кодексу (для електричної енергії, реалізованої починаючи з першого податкового періоду, наступного за періодом припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану в Україні), та дата зарахування (отримання) коштів на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання інших видів компенсації (щодо електричної енергії, реалізованої у період з 1 березня 2022 року по останній податковий період, в якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан в Україні, включно).

Суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період (п.п. 222.1.1 п. 222.1          ст. 222 Кодексу).

Згідно з п.п. 212.3.1 п. 212.3 ст. 212 Кодексу реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб’єкта господарювання, постійного представництва, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії.

Зокрема, платники акцизного податку, які мають діючі ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов'язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2¹ ст. 49 Кодексу).

Відповідно до п. 223.2 ст. 223 Кодексу, платники податку, визначені   пунктом 212.1 ст. 212 цього Кодексу, подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку».

Отже, у разі, якщо Комунальне некомерційне підприємство матиме ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продаватиме її на ринку електричної енергії, то воно буде платником акцизного податку відповідно до п.п. 212.1.13 п. 212.1 ст. 212 Кодексу.

Разом з цим повідомляємо, що до операцій з підакцизними товарами, які          не підлягають оподаткуванню належать, зокрема, операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії.

          Відповідно до п. 8 ст. 1 Закону України від 05 квітня 2005 року № 2509-IV «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу» (далі – Закон № 2509) комбіноване виробництво електричної та теплової енергії (когенерація) – це спосіб одночасного виробництва електричної та теплової енергії в межах одного технологічного процесу.

          Пунктом 7 ст. 1 Закону № 2509 визначено, що когенераційна установка – це комплекс обладнання, що працює за способом комбінованого виробництва електричної і теплової енергії або перетворює скидний енергетичний потенціал технологічних процесів в електричну та теплову енергію.

З питань сплати екологічного податку

Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п.п. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 Кодексу).

Підпунктом 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що стаціонарним джерелом забруднення є підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-ХІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» тимчасово, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, для цілей застосування розділу VIII «Екологічний податок» Кодексу, із визначення стаціонарних джерел забруднення (в значенні                п.п. 14.1.230 п. 14.1 ст. 230 Кодексу) виключені електрогенераторні установки, що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД.

Таким чином, якщо газотурбінна електростанція, яку планує придбати Комунальне некомерційне підприємство, класифікується за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД, у такого підприємства не виникатимуть податкові зобов’язання з екологічного податку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).