Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.12.2017 р. № 2818/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про податок на додану вартість

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника щодо норм витрат палива, визначення суми оренди автобуса та механізм відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з пунктом 52.1 статті 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи вищезазначене, та те, що питання розрахунку та затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, а також визначення розміру орендної плати по орендованих транспортних засобах не належить до повноважень фіскальних органів, дані питання залишаються без розгляду.

Згідно пунктом 36.1. статті 36 Кодексу обов’язком платника податку є обчислення декларування та/або сплата суми податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом. Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.

Стосовно механізму відшкодування від’ємного значення ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства, яке виникло в зв’язку з здійсненням операцій, які відповідно до підпункту 197.1.8 пункту 197.1 статті 197 Кодексу звільнені від оподаткування, зокрема, постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку, повідомляємо наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 статті 198 Кодексу передбачено, що у разі, якщо товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 Кодексу), платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за такими товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту).

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах, придбаних для використання в неоподатковуваних операціях (зокрема в операціях, перерахованих у підпункті 197.1.8 пункту 198.1 статті 198 Кодексу) - на дату їх придбання.

Таким чином, при здійсненні підприємством виключно операцій, що звільненні від оподаткування ПДВ (підпункт 197.1.8 пункту 197.1 статті 197 Кодексу), суми ПДВ, сплачені/нараховані під час придбання товарів/послуг

мають бути включені до складу податкового кредиту (пункт 198.3 статті 198 Кодексу) та одночасно згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу - до складу податкових зобов’язань платника. В зв’язку з цим, у підприємства відсутні підстави для декларування сум податку, належних до бюджетного відшкодування.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається платниками згідно з Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 (зі змінами внесеними наказом МФУ від 25.05.2016 року №503).

Згідно пунктом 6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відповідно пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Крім того, слід зазначити, що статтею 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Натомість, оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.