Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.12.2024 р. № 5637/ІПК/99-00-21-03-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку заповнення податкової накладної та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, діяльність Товариства пов’язана з виробництвом і реалізацією власної продукції. У процесі зберігання і реалізації готової продукції може відбутися її псування (втрата).

Товариством також зазначено, що для виготовлення продукції здійснюється щомісячне придбання сировини, допоміжних матеріалів та послуг. Собівартість готової продукції розраховується на основі даних бухгалтерського обліку після закінчення звітного періоду і свідчить про розмір фактичних витрат, які здійснило Товариство при її виготовленні. Товариство у бухгалтерському обліку використовує метод середньозваженої собівартості.

В калькуляції вартості виробництва продукції налічується більше 50 статей витрат. З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1.  – 2) як заповнюються графи 2 та 6 зведеної податкової накладної, що складається з метою нарахувань податкових зобов’язань згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу, у зв’язку з псуванням (втратою) готової продукції?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами
(далі – Закон № 996), бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Правові основи оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари / послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Кодексу передбачено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами / послугами, необоротними активами придбаними / виготовленими з ПДВ (для товарів / послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари / послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 Кодекс податкові зобов’язання визначаються по товарах / послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях – на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, – на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону № 996.

Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу є діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами (далі – Порядок № 1307).

У разі нарахування податкових зобов’язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу за товарами / послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю, платник податку складає окрему зведену податкову накладну, де у графі «Зведена податкова накладна» зазначається код ознаки «1», у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини «13 – Складена у зв’язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності», у графі «Отримувач (покупець)» платник податку зазначає власне найменування (П. І. Б.), у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «600000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється. Така зведена податкова накладна складається не  пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду (пункти 8 та 11 Порядку № 1307).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Якщо платником податку здійснюється операція зі списання самостійно виготовленої продукції у зв’язку з неможливістю її використання у господарській діяльності, то такий платник податку за товарами / послугами, придбаними з ПДВ, які частково або повністю використані у виробництві такої продукції, зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, у якому здійснюється така операція, і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну з типом причини «13 – Складена у зв’язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності».

До розділу Б такої зведеної податкової накладної платником податку вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) товарів / послуг, придбаних з ПДВ, які частково або повністю використані у виробництві продукції, що вже не може бути використана у його господарській діяльності, за якими він визначає податкові зобов’язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, зокрема:

у графі 2 – опис (номенклатура) товарів / послуг, а також дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів / послуг, використаних у виробництві продукції, що списується;

у графі 6 – кількість (об’єм, обсяг) товарів / послуг, яка використана для виробництва продукції, що списується.

У випадках, коли особливості обліку та/або специфіка діяльності платника податку не дають можливості ідентифікувати товари / послуги, які частково або повністю були використані у виробництві такої продукції із зазначенням дати складання та порядкових номерів податкових накладних, складених при їх придбанні, їх кількості та вартості, то у зведеній податковій накладній з типом причини «13» зазначаються, зокрема:

у графі 2 – опис (номенклатура) готової продукції, що списується, а також дата складання та номер акту списання такої продукції;

у графі 6 – кількість (об’єм, обсяг) списаної продукції.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).