Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.12.2024 р. № 5642/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків з ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Парк є бюджетною та неприбутковою установою, основними завданнями якої є збереження і відтворення цінних природних, історико-культурних комплексів та природних об’єктів. Парк не провадить господарську діяльність, не надає послуг, не виконує робіт та у більшості не здійснює безпосередньо рекреаційну діяльність на своїй території. Рекреаційні послуги Парку надають суб’єкти рекреаційної діяльності відповідно до укладених з Парком договорів про організацію рекреаційної діяльності в зонах стаціонарної та регульованої рекреації. На умовах таких договорів Парк отримує від суб’єктів рекреаційної діяльності фіксовану суму коштів, які відповідно до затвердженого кошторису в подальшому спрямовуються на забезпечення потреб Парку  (охорона об’єкту природно-заповідного фонду, реалізація природоохоронних заходів, санітарне утримання територій тощо).

Враховуючи вищевикладене, Парк просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. чи включаються до бази оподаткування ПДВ кошти, отримані Парком згідно з договорами про організацію рекреаційної діяльності;
2. якщо такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ, то яку ставку має застосовувати Парк;
3. яка дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ у зазначеній у зверненні ситуації;
4. права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у разі придбання товарів/послуг від постачальників.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (пункт 5.3 статті 5 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі – БКУ) бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

Одержувачем бюджетних коштів є суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (пункт 38 частини першої статті 2 БКУ).

Отже, для цілей оподаткування ПДВ Парк може використовувати поняття, визначені БКУ.

Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України наказом від 26.07.2022 № 256 затверджено Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України (далі – Положення), яке визначає основні напрями і види рекреаційної діяльності, порядок організації рекреаційної діяльності та взаємодії установ природно-заповідного фонду та інших землекористувачів з суб'єктами рекреаційної діяльності.

Так, відповідно до пункту 1 розділу І Положення договір про рекреаційну діяльність – договір, укладений установою природно-заповідного фонду з суб'єктом рекреаційної діяльності про надання у межах спеціально відведеної рекреаційної ділянки рекреаційних послуг.

Рекреаційна діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду організовується і здійснюється відповідно до положень про ці території та об'єкти природно-заповідного фонду та проєктів їхньої організації або проєктів реконструкції, якщо розроблення таких проєктів передбачено Законом України 16 червня 1992 року № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» (далі – Закон № 2456) (пункт 1 розділу ІІІ Положення).

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Положення плата за відвідування територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюється згідно зі статтею 47 Закону № 2456, а плата за надання рекреаційних послуг – відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1913 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду» (далі – Постанова № 1913). У розрахунках вартості платних послуг ураховуються витрати на надання, створення та відновлення рекреаційних ресурсів. Отримані кошти установами природно-заповідного фонду використовуються відповідно до положень про них та затверджених кошторисів і не можуть бути вилучені в дохід державного бюджету крім випадків, передбачених законом.

Установи природно-заповідного фонду можуть самостійно організовувати та здійснювати рекреаційну діяльність, надавати платні послуги або укладати договори про рекреаційну діяльність із суб'єктами рекреаційної діяльності (пункт 9 розділу ІІІ Положення).

Відповідно до абзацу третього Постанови № 1913 кошти, які надходять до бюджетних установ природно-заповідного фонду від надання платних послуг, використовуються відповідно до законодавства та згідно з кошторисом цих установ, зокрема до 50 відсотків зазначених надходжень – на преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи під час організації та надання таких послуг.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відповідно до статті 194 розділу V ПКУ операції, зазначені у статті 185 розділу V ПКУ, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, яка є основною.

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначено, що до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом (пункт 187.7 статті 187 розділу V ПКУ).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 розділу V ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, що наявні у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1 –  2

Якщо в описаній у зверненні ситуації отримані Парком грошові кошти не є оплатою вартості поставлених таким Парком товарів/послуг, а отримуються на безповоротній основі виключно для використання у власній господарській діяльності, то податкових наслідків з ПДВ при надходженні таких грошових коштів у Парка не виникає, до бази оподаткування з ПДВ такі кошти не включаються.

Водночас, якщо Парк здійснює постачання товарів/послуг та грошові кошти є оплатою вартості таких товарів/послуг, то операції з постачання таких товарів/послуг є об’єктом оподаткування ПДВ та підлягають оподаткуванню у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Згідно з абзацом другим частини п’ятої статті 8 Закону № 996 платник самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Оскільки бухгалтерський облік платник веде самостійно, то джерела оплати виконання заходів за бюджетною програмою (фінансування чи інші джерела надходжень) платник зобов’язаний визначати самостійно виходячи з даних бухгалтерського обліку.

Щодо питання 3

Якщо Парк здійснює постачання товарів/послуг та грошові кошти, отримані як оплата вартості таких товарів/послуг, є бюджетними коштами відповідно до БКУ, то дата виникнення податкових зобов'язань визначається відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ на дату зарахування бюджетних коштів на такий рахунок виходячи з вартості таких товарів/послуг.

У разі якщо грошові кошти, які надходять платнику ПДВ в рахунок оплати вартості поставлених товарів/послуг, є небюджетними коштами, та платник не застосовує касовий метод визначення податкових зобов'язань з ПДВ, то дата виникнення податкових зобов'язань з ПДВ визначається за загальним правилом відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ.

Підтвердженням того, що товари/послуги оплачуються за рахунок бюджетних коштів, є наявність у договорі про поставку товарів/послуг умови, що оплата за поставлені товари/послуги здійснюється з відповідного бюджетного рахунку Державної казначейської служби України.

Щодо питання 4

Загальне правило формування податкового кредиту передбачає віднесення особою, яка здійснює придбання товарів/послуг, до складу податкового кредиту усіх сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів/послуг у особи, яка здійснює таке постачання – платника ПДВ.

Отже, суми ПДВ, нараховані (сплачені) платником податку у зв’язку з придбанням товарів/послуг відносяться до складу податкового кредиту за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, митних декларацій (тимчасових, додаткових та інших видів митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ).

Якщо придбані платником товари/послуги призначені для використання в оподатковуваних ПДВ операціях, то податкові зобов’язання з ПДВ на підставі пункту 198.5 статті 198 / пункту 199.1 статті 199 розділу V ПКУ при придбанні таких товарів/послуг не нараховуються.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ).