Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.12.2024 р. № 5675/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (  ) щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомляє що, основним видом діяльності є КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Товариство є юридичною особою, яка відноситься до платників єдиного податку четвертої групи, оскільки частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 75 відсотків.

(  ) року між Товариством та громадянкою України було укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (далі – Договір), речове право за Договором зареєстровано (  ) року.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію
з наступних питань:

1. Хто являється платником земельного податку у правовідносинах користування земельною ділянкою на підставі речового права емфітевзис за умови, що власником земельної ділянки є фізична особа – громадянин, а користувачем – юридична особа платник єдиного податку четвертої групи, який відповідно до умов договору емфітевзису зобов’язаний сплачувати всі податки та збори?

2. Чи зобов’язаний сплачувати земельний податок платник єдиного податку четвертої групи у правовідносинах користування земельною ділянкою на підставі речового права емфітевзис за умови, що власником земельної ділянки є фізична особа – громадянин, а користувачем – юридична особа платник єдиного податку четвертої групи, який відповідно до умов договору емфітевзису зобов’язаний сплачувати всі податки та збори?

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі – ЗКУ), Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ), Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі – Закон № 161), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону № 161 та ст. 759 ЦКУ договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 395 ЦКУ речовим правом на чуже майно є, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Абзацом першим частиною першою ст. 102¹ ЗКУ встановлено що, зокрема право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦКУ.

Згідно п. 292¹.1 ст. 292¹ Кодексу об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Кодексу платниками плати за землю є, зокрема:

- платники земельного податку:

- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

- землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Відповідно до п. 281.3 ст. 281 Кодексу від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.          

Оскільки користування земельною ділянкою на підставі укладеного договору емфітевзису не відноситься до орендних відносин, то право на звільнення від сплати земельного податку на підставі п. 281.3 ст. 281 Кодексу  на власників таких земельних ділянок, земельних часток (паїв) не поширюється. Тобто фізичні особи – власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), які надають земельні ділянки у користування платнику єдиного податку четвертої групи за договором емфітевзису, не звільняються від сплати земельного податку та сплачують податкові зобов'язання із земельного податку на загальних підставах.

Землекористувачі за договором емфітевзису не є ні власниками, ні орендарями земельних ділянок (в розумінні Кодексу та ЗКУ), а тому у них відсутній обов’язок сплачувати до бюджету плату за землю.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Кодексу виконання платником податків податкового обов’язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Додатково повідомляємо, що нормами п. 87.7  ст. 87 Кодексу, зокрема, забороняється будь-яка уступка грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам.

Таким чином, землекористувачі за договором емфітевзису не мають обов’язку сплачувати передбачену Кодексом плату за землю за власника земельної ділянки.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.