Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.12.2024 р. № 5685/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) з урахуванням висновків Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06.11.2024 (справа № 380/28121/23), надає нову індивідуальну податкову консультацію оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором суми відшкодування, яка виплачується за рішенням суду на користь фізичних осіб та по виконавчому провадженню, відкритому відділом державної виконавчої служби, та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні    «     » просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Банк відшкодовує за рішенням суду фізичній особі з перерахуванням коштів на її рахунок судові витрати (у тому числі: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу). Чи підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором сума судових витрат, яка відшкодовується фізичній особі банком за рішенням суду?

2. Банк сплачує борг по виконавчому провадженню, відкритому приватним виконавцем, де стягувач – фізична особа. Борг (у тому числі: судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу, основна винагорода приватного виконавця та мінімальні витрати виконавчого провадження) банк перераховує на рахунок приватного виконавця. Чи підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором сума:

2.1. Судового збору, яка відшкодовується банком стягувачу – фізичній особі за виконавчим провадженням приватного виконавця шляхом перерахування на рахунок приватного виконавця?

2.2. Витрат на професійну правничу допомогу, яка відшкодовується банком стягувачу – фізичній особі за виконавчим провадженням приватного виконавця шляхом перерахування на рахунок приватного виконавця?

2.3. Основної винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат виконавчого провадження, що перераховується банком на рахунок приватного виконавця?

3. Банк сплачує борг по виконавчому провадженню, відкритому відділом державної виконавчої служби, де стягувач – фізична особа. Борг (у тому числі: судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу, виконавчий збір та мінімальні витрати виконавчого провадження) банк перераховує на рахунок відділу державної виконавчої служби. Чи підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором сума:

- судового збору, яка відшкодовується банком стягувачу – фізичній особі за виконавчим провадженням відділу державної виконавчої служби шляхом перерахування на рахунок відділу державної виконавчої служби?

- витрат на професійну правничу допомогу, яка відшкодовується банком стягувачу-фізичній особі за виконавчим провадженням відділу державної виконавчої служби шляхом перерахування на рахунок відділу державної виконавчої служби?

- виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження, що перераховується банком на рахунок відділу державної виконавчої служби?

Статтею 129¹ Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.

Водночас ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Щодо питань 1 – 2.2 та 3

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент.

Об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Статтею 165 Кодексу встановлено вичерпний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Крім того, звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема:

дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров’ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом (п.п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються
від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором
(п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

При цьому додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу)
(п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Разом з цим постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду зазначено, що питання судових витрат в адміністративному процесі врегульоване главою 8 розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідно до частини першої ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною третьою ст. 132 КАС України до витрат, пов’язаних
з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; 3) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом положень абзацу першого частини першої, частини третьої ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім того питання судових витрат у цивільному процесі врегульоване главою 8 розділу І Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Відповідно до частини першої ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною третьою ст. 133 ЦПК України до витрат, пов’язаних
з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;
2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом положень частини першої, другої ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас можливість отримання особою компенсації понесених судових витрат законодавчо передбачена лише у разі підтвердження судом факту протиправних дій (бездіяльності), рішень відповідача у справі, а отже фактично передбачає компенсацію збитків внаслідок заподіяння матеріальної шкоди стороні, права якої порушено.

Так, п. 1 частини другої ст. 22 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Тобто, з метою відновлення свого порушеного права позивач вимушений звертатись до суду, сплачуючи судовий збір, а також витрати, пов’язані з розглядом справи, у зв`язку з чим несе матеріальні витрати, відповідно зазнає реальних збитків в розумінні ст. 22 ЦК України.

Таким чином, компенсація судових витрат за своєю правовою природою є обов’язковим відшкодуванням, передбаченим процесуальним законом, і фактично є формою відшкодування збитків, заподіяних особі неправомірними діями/бездіяльністю, рішеннями іншої сторони у справі та вимушеними матеріальними втратами, які особа зазнала у зв’язку із зверненням за судовим захистом з метою відновлення свого порушеного права, а не додатковим благом.

Враховуючи викладене дохід у вигляді отриманих платником податків сум відшкодування судових витрат, зокрема сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди оподатковуються відповідно до п.п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Щодо питання 2.3

Відповідно до частини першої ст. 5 Закону України від 02 червня
2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403 «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі – Закон № 1403).

Приватний виконавець є суб’єктом незалежної професійної діяльності (частина друга ст. 16 Закону № 1403).

Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу незалежна професійна діяльність – це діяльність, зокрема, приватних виконавців за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого п. 65.9 ст. 65 Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до частини першої ст. 42 Закону № 1404 кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому

ст. 27 Закону № 1404, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно із частинами другою та третьою ст. 44 Закону № 1404 приватний виконавець для здійснення примусового виконання рішень відкриває в банках рахунки, у тому числі за потреби в іноземній валюті, для:

1) обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам;

2) зарахування коштів виконавчого провадження;

3) зарахування винагороди.

Кошти, зазначені у п. 1 і п. 2 частини другої ст. 44 Закону № 1404, не є доходом приватного виконавця.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено у ст. 178 Кодексу.

Відповідно до п. 178.3 ст. 178 Кодексу для приватних виконавців оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом, що складається із сум винагороди, отриманої відповідно до Закону № 1403, і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності.

У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об’єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Відповідно до п. 178.5 ст. 178 Кодексу під час виплати суб’єктами господарювання – податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов’язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до
п.п. 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Враховуючи викладене, у разі якщо юридична особа (Банк) перераховує суму основної винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат виконавчого провадження на рахунок приватного виконавця, відкритого для обліку і зарахування стягнутих з боржника коштів у національній та іноземній валютах, то сума таких коштів не включається до доходу приватного виконавця, за умови надання приватним виконавцем довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Зауважуємо, що згідно з положеннями ст. 52 Кодексу ця консультація, надана з урахуванням висновків Восьмого апеляційного адміністративного суду викладених у постанові від 06.11.2024 (справа № 380/28121/23), має індивідуальний характер та може застосовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

______________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.