Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.12.2024 р. № 5752/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм законодавства стосовно господарської діяльності з вирощування тютюну з подальшим постачанням власної тютюнової продукції покупцям, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство планує перехід на загальну систему оподаткування. Починаючи з 2025 року для здійснення діяльності з вирощування тютюну, відділення середньої жилки з листів тютюну, сушіння тютюну, подрібнення тютюну, з подальшим постачанням власного тютюну покупцям, Товариство просить надати відповіді на наступні питання:

1.-Чи має перебувати наше Товариство на загальній системі оподаткування?

2.-Які коди Класифікації видів економічної діяльності (далі – КВЕД) має додати Товариство, якщо воно планує вирощування тютюну, відділення середньої жилки з листів тютюну, сушіння тютюну, подрібнення тютюну з подальшим постачанням власної тютюнової продукції суб’єктам господарювання?

3.-Чи є платником акцизного податку Товариство та за якою ставкою і хто його сплачує, якщо Товариство постачає свою тютюнову сировину тютюново-ферментаційним заводам?

4.-Якщо Товариство матиме ліцензію на вирощування тютюну, то чи потрібно отримувати ще інші ліцензії та/або спеціальні дозволи на здійснення:

відділення середньої жилки з листів власно вирощеного тютюну;

сушіння власно вирощеного тютюну;

подрібнення власно вирощеного тютюну після сушіння;

реалізації власно вирощеного тютюну (подрібненого або неподрібненого висушеного тютюну із відділеною середньою жилкою або без відділеної середньої жилки) лише тютюново-ферментаційним заводам?

5.-Якщо Товариство матиме ліцензію на вирощування тютюну, то чи потрібно отримувати ще інші ліцензії та/або спеціальні дозволи для експорту власно вирощеного тютюну (подрібненого або неподрібненого висушеного тютюну із відділеною середньою жилкою або без відділеної середньої жилки) за зовнішньоекономічними контрактами суб’єктам господарювання, які є нерезидентами України? Чи є визначені критерії до покупців-нерезидентів України для здійснення експорту Товариством власно вирощеного тютюну?

 

Щодо питання 1

 

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1        розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 Кодексу).

Пунктом 291.5 ст. 291 Кодексу визначені види діяльності, за умови здійснення яких суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці) не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої групи.

Зокрема, відповідно до п.п. 3 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб’єкти господарювання (юридичні особи), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).

Згідно з п. 215.1 ст. 215 Кодексу до підакцизних товарів належать, зокрема, тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну, тютюнова сировина, тютюнові відходи.

Враховуючи зазначене, юридична особа, яка здійснює виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів, зокрема тютюну та тютюнової сировини, не може бути платником єдиного податку третьої групи, а повинна перебувати на загальній системі оподаткування.

Відповідно до п.п. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, зокрема у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Водночас, платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів (п.п. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).

Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву                        (п.п. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).

Форма та порядок подання заяви встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 298.7 ст. 298 Кодексу).

 

Щодо питання 2

 

Відповідно до розділу І Класифікатора видів економічної діяльності         ДК 009:2010 (далі – КВЕД), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 457, основне призначення Класифікації видів економічної діяльності (далі – КВЕД) – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Порядок розроблення, затвердження, внесення змін та скасування національних класифікаторів установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку (частина п’ята ст. 259 Господарського Кодексу України).

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 Міністерство економіки України (далі - Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Отже, питання щодо визначення кодів згідно КВЕД із зазначеного у зверненні виду діяльності (вирощування тютюну, відділення середньої жилки з листів тютюну, сушіння тютюну, подрібнення тютюну) не належить до компетенції ДПС.

Щодо питання 3

Підпунктом 14.1.145 п. 14.1 ст 14 Кодексу визначено, що підакцизні товари (продукція) – товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Статтею 215 Кодексу визначено вичерпний перелік підакцизних товарів, ставки податку на ці товари, код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД і опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД.

Пунктом 215.1 ст. 215 Кодексу встановлено, що до підакцизних товарів належать, зокрема, тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну.

Відповідно до п. 215.3 ст. 215 Кодексу акцизний податок справляється з тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну та обчислюється за ставками, зазначеними в п.п. 215.3.2 – 215.3.3¹ п. 215.3 ст. 215 Кодексу (з урахуванням норм пункту 17 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Зокрема, товар (продукція) з описом «тютюнова сировина; тютюнові відходи» відноситься до товарної позиції 2401 згідно з кодом УКТ ЗЕД, є підакцизною продукцією та відповідно до п.п. 1 п. 17 підрозділу 5 розділу XX Кодексу оподатковується за ставкою акцизного податку 2363,4 гривень за 1 кілограм (нетто).

Відповідно до п.п. 212.1.1 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платниками податку є, зокрема, особа, постійне представництво, які виробляють підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

Отже, особа, яка виробляє тютюнову сировину відповідно до п. 212.1        ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку, як виробник тютюнової сировини.

Згідно із п.п. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213 Кодексу об’єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції).

Відповідно до п.п. 213.3.13 п. 213.3 ст. 213 Кодексу звільняються від оподаткування операції із ввезення на митну територію України неферментованої (непереробленої) тютюнової сировини тютюново-ферментаційними заводами за умови подальшого виготовлення з такої сировини ферментованої (переробленої) тютюнової сировини та її реалізації виробникам тютюнових виробів або її експорт; реалізація тютюнової сировини тютюново-ферментаційним заводам особами, які виробляють тютюнову сировину на митній території України; реалізація ферментованої (переробленої) тютюнової сировини тютюново-ферментаційними заводами виробникам тютюнових виробів.

Абзацом другим п.п. 213.3.13 п. 213.3 ст. 213 Кодексу визначено, що тютюново-ферментаційні заводи у строк, передбачений Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період, подають до контролюючих органів за основним місцем обліку звіт про обсяги імпорту неферментованої (непереробленої) тютюнової сировини, обсяги придбаної тютюнової сировини в осіб, які виробляють тютюнову сировину на митній території України, обсяги виробництва, реалізації виробникам тютюнових виробів та експорту ферментованої (переробленої) тютюнової сировини за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Такий звіт прирівнюється до податкової декларації для цілей застосування норм Кодексу щодо проведення перевірок та притягнення до відповідальності за вчинення податкових правопорушень.

Враховуючи викладене, у разі здійснення суб’єктом господарювання діяльності з вирощування тютюну, який за кодом згідно з УКТ ЗЕД належить до підакцизних товарів, то такий суб’єкт є виробником тютюнової сировини і як платник акцизного податку зобов’язаний подавати декларацію з акцизного податку, операції з реалізації тютюнової сировини тютюново-ферментаційним заводам згідно з п.п. 213.3.13 п. 213.3 ст. 213 Кодексу звільняються від оподаткування акцизним податком.

Щодо питань 4 - 5

27 липня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817), крім окремих його норм, які набирають чинності та вводяться в дію у терміни, встановлені п. 1 розділу XII «Прикінцеві положення».

Відповідно до ст. 1 Закону № 3817:

тютюнова сировина - цілі рослини тютюну чи його листя у природному стані або у вигляді сушеного чи ферментованого листя, цілого чи з відділеною середньою жилкою, обрізаного чи необрізаного, роздавленого чи розрубаного, що відносяться до товарної позиції 2401 згідно з УКТЗЕД (включаючи відходи листя тютюну, тютюновий пил), а також гомогенізований (відновлений), розширений та різаний тютюн, що відноситься до товарної позиції 2403 згідно з УКТЗЕД, не готовий для куріння або не призначений для споживання/використання кінцевим споживачем. Тютюнова сировина може бути ферментованою або неферментованою (п. 84 частини першої Закону         № 3817);

неферментована тютюнова сировина - тютюнова сировина, не піддана ферментації (п. 58 частини першої Закону № 3817);

ферментація - процес обробки тютюнової сировини, під час якого за допомогою біохімічних та хімічних реакцій відбувається перетворення органічних речовин тютюнової сировини на неорганічні, що супроводжується нагріванням та виділенням вологи, зниженням активності ферментів, зміною складу та покращенням властивостей тютюнової сировини (п. 88 частини першої Закону № 3817);

ферментована тютюнова сировина - тютюнова сировина, піддана ферментації (п. 89 частини першої Закону № 3817).

Згідно із частиною першою ст. 20 Закону № 3817 вирощування тютюну, ферментація тютюнової сировини, виробництво тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється суб’єктами господарювання за наявності ліцензії на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини, на право виробництва тютюнових виробів, на право виробництва рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відповідно.

З 1 січня 2025 року набирають чинності та вводяться в дію норми Закону № 3817, зокрема:

частина шоста ст. 42 Закону № 3817, згідно з якою ліцензія на право вирощування тютюну надається суб’єкту господарювання, що здійснює діяльність з вирощування тютюну з подальшою ферментацією тютюнової сировини і без подальшої ферментації тютюнової сировини;

частина сьома ст. 42 Закону № 3817, відповідно до якої ліцензія на право ферментації тютюнової сировини надається суб’єкту господарювання, що здійснює ферментацію власно вирощеної або придбаної тютюнової сировини, за умови наявності у нього на праві власності або іншому праві користування об’єкта нерухомого майна / приміщення та обладнання, що забезпечують повний технологічний цикл ферментації тютюнової сировини;

частина восьма ст. 42 Закону № 3817, згідно з якою ліцензія на право ферментації тютюнової сировини надається суб’єкту господарювання, що здійснює ферментацію тютюнової сировини, незалежно від наявності у нього ліцензії на право вирощування тютюну або на право виробництва тютюнових виробів.

частина третя ст. 24 Закону № 3817, відповідно до якої операції з вивезення за межі митної території України тютюнової сировини здійснюють суб’єкти господарювання за наявності ліцензії на право виробництва тютюнових виробів або на право вирощування тютюну, або на право ферментації тютюнової сировини.

Отже, у розумінні Закону № 3817 на підставі ліцензії на право вирощування тютюну Товариство може здійснювати діяльність з вирощування тютюну. Якщо Товариство буде здійснювати ферментацію тютюнової сировини, йому необхідно отримати ліцензію на право ферментації тютюнової сировини, незалежно від наявності у нього ліцензії на право вирощування тютюну.

Вивезення (експорт) за межі території України тютюнової сировини Товариство може здійснювати за наявності однієї з таких ліцензій: на право виробництва тютюнових виробів; на право вирощування тютюну; на право ферментації тютюнової сировини.

Відповідно до п.п. 213.2.1 п. 213.2 ст. 213 Кодексу операції з вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України не підлягають оподаткуванню.

Товари (продукція) вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією, у тому числі, якщо відвантаження відбулося у звітному періоді, а вивезення (експортування) - у наступному звітному періоді і на дату подання декларації з акцизного податку за звітний місяць наявна така митна декларація.

Згідно із частиною першою статті 42 Господарського кодексу (далі – ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до частини першої статті 43 ГКУ підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Частиною першою статті 44 ГКУ встановлено, що підприємництво здійснюється на основі:

вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

вільного найму підприємцем працівників;

комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Статтею 3 Цивільного Кодексу України ( далі – ЦКУ) встановлено загальні засади цивільного законодавства

Свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, відповідно до пунктів 3 та 4 частини першої статті 3 ЦКУ, є загальними засадами цивільного законодавства.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.