Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.12.2024 р. № 5828/ІПК/99-00-04-02-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Підприємство б/н від _______ та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

У зверненні Підприємство поінформувало, що є агропідприємством та має у користуванні земельні ділянки приватної та комунальної власності у кількості близько 6000 га.

Між Підприємством (орендарем) та суборендарем був укладений договір суборенди земельних ділянок від 01 квітня 2024 року б/н (далі – договір суборенди).

Згідно з наданої до звернення Підприємства копії договору суборенди Підприємство (орендар) надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться за межами населених пунктів на території Зноб – Новгородської селищної ради Сумської області.

Відповідно до  розділу «Плата за суборенду» договору суборенди  суборендна плата суборендарем вноситься на розрахунковий рахунок Підприємства виключно у грошовій формі.

Враховуючи зазначене, Підприємство просить надати роз’яснення з наступних питань:

чи правильно Підприємством обрано базою оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) – суму суборендної плати по договору суборенди?

чи буде нарахування ПДВ на суму суборендної плати по договору суборенди порушенням вимог норм пункту 288.6 статті 288 Розділ XIII Кодексу?

чи буде вважатися донарахування ПДВ до суми суборендної плати по договору суборенди збільшенням розміру орендної плати, у розумінні  положень пункту 288.6 статті 288 Розділ XIII Кодексу?

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо першого питання

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Згідно з пунктами 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексу і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. 

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу.

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Законом України від 06 жовтня 1998 року №  161-XIV «Про оренду землі» (далі – Закон № 161).

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 Закону № 161).

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 розділу І Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи.

При цьому виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (пункт 36.4 статті 36 розділу І Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу землекористувачі – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності:

на праві постійного користування;

на умовах оренди.

При цьому згідно з підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 розділу XIII Кодексу платниками орендної плати є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами) (пункт 288.4 статті 288 розділу XIII Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 161 орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому (частина друга статті 8 Закону № 161).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.

Під постачанням послуг розуміється будь–яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Відповідно до абзацу другого підпункту 197.1.21 пункту 197.1 статті 197 розділу V Кодексу звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з надання в оренду (суборенду) земельних ділянок, що перебувають у власності держави або територіальної громади, якщо кошти за такі послуги у повному обсязі сплачуються безпосередньо на відповідні рахунки органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тобто, режим звільнення від оподаткування ПДВ, визначений нормами підпункту 197.1.21 пункту 197.1 статті 197 розділу V Кодексу, застосовується до операцій з постачання послуг з надання в оренду (суборенду) земельних ділянок за умови одночасного виконання таких вимог:

в оренду (суборенду) повинні передаватися лише земельні ділянки, що перебувають у власності держави або територіальної громади, тобто земельні ділянки державної або комунальної власності;

орендна плата повинна бути перерахована орендарем (суборендарем) безпосередньо на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Враховуючи зазначене, операція з постачання послуг в розумінні підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу є об’єктом оподаткування ПДВ за основною ставкою 20 відсотків, а орендна плата за договором суборенди земельних ділянок є базою оподаткування ПДВ такою операції.

Щодо другого та третього питання

Товариство, посилаючись на пункт 288.6 статті 288 Розділу XIII Кодексу, просить надати роз’яснення щодо бази нарахування ПДВ.

Оскільки відповідно до Кодексу платником орендної плати є орендар земельних ділянок, то особа – орендар, що орендує земельні ділянки комунальної власності незалежно від укладення договору суборенди на такі ділянки, є платником орендної плати за зазначені Ділянки.

Порядок справляння місцевих податків за суборенду земельної ділянки Кодексом не регулюється.

Додатково повідомляємо, що посилання Товариства до норму пункту 288.6 статті 288 Розділу XIII Кодексу не відповідає положенням Кодексу, тому що Законом України від 09 травня 2024 року № 3706-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей експорту окремих видів товарів у період дії воєнного стану» її виключено.

Питання внесення суборендної плати на розрахунковий рахунок
Товариства – орендаря відповідно до договору суборенди, яким передбачена можливість самостійного внесення суборендарем суборендної плати безпосередньо на рахунок орендаря, не регулюється Кодексом.

Таким чином, кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).