Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.12.2024 р. № 5846/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення Приватного підприємства … щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.  

Платник податків у зверненні повідомив, що має безтермінову ліцензію на здійснення пасажирських перевезень автобусами, а також чинні дозволи на здійснення внутрішньо-українських та міжнародних перевезень пасажирів. 

У штаті підприємства на посадах водіїв автотранспортних засобів перебувають наймані працівники для яких наказом по підприємству встановлено підсумований облік робочого часу, роз’їзний характер роботи та надбавки за роз’їзний характер роботи до посадових окладів в розмірі 3 відс. від фактично відпрацьованих годин за місячний обліковий період.

Окрім цього, згідно змісту трудових договорів, які укладені між особами, що обіймають посади водіїв та підприємством, передбачено що водії мають право отримувати добові для відрядження в Україні та за кордоном.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи вважатиметься порушенням чинного законодавства, якщо підприємство буде оформляти для своїх працівників, що є водіям автотранспортних засобів, відрядження із виплатою добових для виконання рейсів із перевезення пасажирів  згідно діючих дозволів, а також виплачувати таким водіям надбавку за роз’їзний характер роботи?   

Якщо у цьому випадку буде мати місце порушення, то вказати якою нормою права передбачені відповідні обмеження?

Які податки та збори зобов’язане нараховувати та сплачувати підприємство у разі виплати працівникам добових за відрядження та надбавки за роз’їзний характер праці?

2. Чи є обмеження максимальної кількості днів відрядження протягом одного календарного року для однієї особи?

3. Чи можна зарахувати до загальної кількості днів відрядження з метою виплати добових день вибуття у відрядження та день прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні? 

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 13 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. Зокрема, колективним договором встановлюються гарантії, компенсації, пільги.

Разом з тим трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації (ст. 21 КЗпП).

Звертаємо увагу, що саме колективним договором, а не трудовим, встановлюються гарантії, компенсації, пільги.

Основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59, із змінами (далі – Інструкція  № 59). При цьому інші підприємства та організації можуть використовувати Інструкцію                     № 59 як допоміжний (довідковий) документ.

Згідно з загальними положеннями розділу I Інструкції № 59 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця – за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником) (п. 2 розділу І Інструкції № 59).

Тобто колективним договором повинно бути визначено, чи вважаються службові поїздки працівників в інші населені пункти службовим відрядженням або роботою, що має роз'їзний (пересувний) характер.

Якщо колективним договором, який діє на підприємстві, визначено, що службові поїздки відповідних категорій працівників - це робота, яка постійно проводиться в дорозі і має роз'їзний характер, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року № 490 «Про надбавки (польового забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер» таким працівникам відшкодовуються витрати шляхом встановлення надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

У разі коли робота працівників постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний характер за межами України, граничні розміри надбавок працівникам за день не можуть перевищувати 80 відсотків граничних норм добових витрат, установлених для відряджень за кордон Кабінетом Міністрів України.

Термін перебування за кордоном визначається згідно з відмітками органів прикордонного контролю або відповідно до затверджених графіків руху транспортних засобів.

Під час перерахунку сум надбавок в іноземну валюту застосовується прогнозний офіційний курс обміну національної валюти України до долара США на відповідний рік.

За час проїзду територією України такі надбавки не можуть перевищувати граничних норм добових витрат, що встановлені для відряджень у межах України.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Для цілей розділу IV Кодексу заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Разом з тим згідно з п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів / електронних грошей, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк визначено п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

Таким чином, якщо колективним договором визначено, що службові поїздки працівників в інші населені пункти є роботою, що має роз'їзний (пересувний) характер і не є відрядженням, то витрати, понесені такими працівниками під час таких поїздок, відшкодовуються шляхом нарахування цим працівникам надбавки (польового забезпечення) до тарифної ставки і посадового окладу. При цьому зазначені надбавки (польове забезпечення) слід розглядати як компенсаційні виплати, що включаються до складу заробітної плати з відповідним оподаткуванням.

Якщо зазначені поїздки відповідно до умов колективного договору визначені як відрядження, то суми відшкодованих витрат оподатковуються у порядку, визначеному п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

Разом з цим зауважуємо, що питання правомірності оформлення юридичною особою поїздок найманих працівників – водіїв у вигляді службових відряджень з метою виконання ними трудових функцій з перевезення пасажирів на внутрішніх та міжнародних рейсах, не належить до компетенції Державної податкової служби України, а знаходиться у правовому полі Міністерства економіки України, як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері праці, трудових відносин.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.