Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.12.2024 р. № 5934/ІПК/99-00-04-01-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Підприємства щодо справляння екологічного податку за розміщення відходів (далі – Екологічний податок) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Платник податків, посилаючись на пункт 240.5 статті 240 Кодексу, просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Що є вторинною сировиною?
2. Які види відходів відносяться до вторинної сировини?
3. Яким документом можна підтвердити належність відходів до вторинної сировини?
4. Чи є платником Екологічного податку суб’єкти господарювання, які розміщують виключно відходи як вторинної сировини на орендованих територіях (об’єктах)?

Законодавством не визначено таке поняття, як вторинна сировини.

Разом з тим у загальноприйнятому розумінні вторинною сировиною вважаються відходи (речовини), які можуть бути використані в якості матеріального або енергетичного ресурсу та підлягають обліку, у тому числі, бухгалтерському.

Щодо питань 1-3.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон) визначено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону).

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Активами, в значенні бухгалтерського обліку, є ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому (пункт 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868).

На відміну від відходів, якими вважаються будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про управління відходами»), запасами є активи, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності (пункт 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044, далі – Стандарт). 

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена (пункт 5 Стандарту).

Крім того для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема, сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб (абзаци 1-2 пункту 6 Стандарту).

З огляду на викладене «відходи» можуть бути самостійно віднесені суб’єктом господарювання до «запасів» (вторинної сировини) у разі можливості оцінки отримання економічної вигоди від їх використання у майбутньому.

Сукупне розуміння наведених положень нормативно-правових актів вказує на те, що для цілей оподаткування під відходами як вторинною сировиною слід розуміти відходи, які самостійно взяті суб’єктом господарювання на облік в якості запасів (вторинної сировини) з огляду на те, що вони є активом, який утримується у тому числі і для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності, і стосовно яких існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена з дотриманням правил облікової політики підприємства.

З огляду на викладене документальним підтвердженням приналежності відходів до вторинної сировини є взяття їх на облік в порядку, визначеному нормами ведення бухгалтерського обліку.

Щодо питання 4.

Пунктом 240.5 статті 240 Кодексу визначено, що не є платниками Екологічного податку суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину.

Таким чином на суб’єкта господарювання, який здійснює розміщення відходів як вторинної сировини на власних (орендованих) територіях, поширюється дія пункту 240.5 статті  240 Кодексу за умови, що зазначені відходи взяті на облік в якості запасів в порядку, визначеному нормами ведення бухгалтерського обліку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).