Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.12.2024 р. № 5942/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

 

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                       Товариства щодо окремих питань визначення доходу управителем багатоквартирного будинку платником єдиного податку та, керуючись ст.52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариством повідомлено, що має намір змінити напрям основного виду діяльності та зайнятися управлянням та обслуговуванням об’єктів                                (код КВЕД 81.10) та планує перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (3 група 5 %).

Товариство посилаючись на норми законодавства, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

Чи повинні включатись до доходу Товариства платника єдиного податку третьої групи  - юридичної особи, що є управителем багатоквартирного будинку  кошти, що надходять на його рахунок від співвласників будинку в якості відшкодування вже оплачених управителем комунальних послуг або з метою подальшої оплати Товариством комунальних послуг, які надаються іншими спеціалізованими  організаціями  - надавачами таких комунальних послуг?

Щодо зазначеного питання

Копію договору між співвласниками багатоквартирного будинку та управителем будинку до звернення про надання індивідуальної податкової консультації Товариством не надано. Відповідь Товариству надається на загальних підставах.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до частини першої ст. 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку (частина третя ст. 1030 ЦКУ).

Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (частина п’ята ст. 1033 ЦКУ).

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України від 09 листопада 2017 року                          № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон № 2189).

Відповідно до пункту 3 статті 18 Закону № 2189 у разі якщо за дорученням співвласників управитель здійснює накопичення коштів на реконструкцію, реставрацію, проведення капітального ремонту, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку, надає в оренду, встановлює сервітут щодо спільного майна багатоквартирного будинку або якщо управитель уклав договори з виконавцями комунальних послуг від імені та за рахунок співвласників (крім випадку укладення колективного договору про надання комунальних послуг), управитель зобов'язаний відкрити для приймання платежів та проведення розрахунків за кожним багатоквартирним будинком, що перебуває в його управлінні, окремий банківський рахунок та забезпечити співвласникам багатоквартирного будинку вільний доступ до інформації про рух коштів на відповідному рахунку.

Кошти такого рахунка є власністю співвласників багатоквартирного будинку та використовуються виключно за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 14 частини першої ст. 1 Закону № 2189 управитель багатоквартирного будинку - це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором зі співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Житлово - комунальні послуги ‑ це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5 частина перша  статті 1 розділу 1 Закону № 2189).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189  до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Виконавець комунальної послуги - це суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору                                           (п. 2 частини першої ст. 1 Закону № 2189).

При цьому індивідуальний споживач - це, зокрема, фізична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 2189).

Згідно із статтею 12 Закону № 2189 надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Пунктом 12 частини 4 ст. 8 Закону № 2189 передбачено, що  управитель багатоквартирного будинку зобов'язаний у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, здійснювати облік обсягу відповідних спожитих комунальних послуг та їх оплати, у тому числі стосовно кожного співвласника; здійснювати розподіл між співвласниками обсягу спожитої комунальної послуги відповідно до законодавства.

        Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Кодексу.

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку третьої групи передбачено статтею 292 Кодексу.

У відповідності до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

Згідно із пунктом 292.4 статті 292 Кодексу у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Платники єдиного податку третьої групи – юридичні особи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 Кодексу (п. 296.1 ст. 296 Кодексу). Такий облік ведеться за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику                   (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Кодексу ).

Таким чином, якщо в договорі  з управителем багатоквартирного будинку зазначено, що співвласники будинку відшкодовують суму вже сплачених управителем комунальних послуг, то до доходу Товариства буде включатися вся сума коштів, яка надійшла від співвласників будинку в якості відшкодування, як  винагорода за послугу з управління багатоквартирним будинком.

Водночас, враховуючи вимоги Закону № 2189, якщо управитель уклав договори з виконавцями комунальних послуг від імені та за рахунок співвласників (крім випадку укладення колективного договору про надання комунальних послуг) то отримані кошти, які надійшли на рахунок управителя від співвласників будинку для подальшої оплати комунальних послуг спеціалізованим організаціям  - надавачам таких послуг, до доходу Товариства буде включатися лише сума отриманої винагороди, як оплата за послугу з управління багатоквартирним будинком.

При цьому, надання комунальних послуг, зокрема, надання послуг з постачання та розподілу природного газу та послуг з постачання та розподілу електричної енергії згідно Закону № 2189, здійснюється виключно ліцензіатом в рамках індивідуальних договорів з постачальниками.

          Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).