Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.12.2024 р. № 6016/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду  звернення  ПРЕДСТАВНИЦТВА __________ (далі – Представництво) щодо окремих питань оподаткування представництв міжнародних неурядових організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції  повідомляє.

У зверненні Представництва зазначено, що з метою здійснення благодійної діяльності на території України таким Представництвом розглядаються питання порядку оподаткування операцій з передання товарно-матеріальних цінностей на благодійній основі.

Враховуючи викладене у зверненні Представництва поставлено такі запитання для надання індивідуальної податкової консультації:

1. Чи має право представництво іноземної неприбуткової організації в Україні передавати іншим юридичним особам товарно-матеріальні цінності, включаючи обладнання, у вигляді благодійної допомоги на безоплатній основі?

2. Якими є податкові наслідки такого безоплатного передання товарно-матеріальних цінностей та чи виникатимуть у Представництва зобов’язання щодо нарахування та сплати податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість тощо?

 

Щодо запитань 1 та 2

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Кодексу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються цим Кодексом.  

 Згідно з пунктами 5.1 – 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Підпунктом «а» п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що нерезидентами є, зокрема, іноземні компанії, організації, партнерства та інші об’єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень Кодексу.

Відповідно до п. 64.5 ст. 64 Кодексу нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України (крім кореспондентських рахунків, що відкриваються банкам-нерезидентам), в інших фінансових установах, у небанківських надавачах платіжних послуг, або відкривають електронні гаманці в емітентах електронних грошей відповідно до ст. 64 Закону України «Про платіжні послуги», або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім - шостим п.п. «е» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах.

Визначення постійного представництва наведено у п.п. 14.1.193 п. 14.1           ст. 14 Кодексу.

Так, постійне представництво – це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Крім того, зазначимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1          ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання порядку організації благодійної діяльності не належать до компетенції ДПС.

Водночас повідомляємо, що загальні засади благодійної діяльності в Україні визначаються Законом України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» зі змінами (далі –                     Закон № 5073), що забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій.

Як передбачено частиною першою ст. 25 Закону № 5073, філії та представництва іноземних благодійних організацій здійснюють свою діяльність в Україні відповідно до законів України.

Щодо податку на прибуток підприємств

Підпунктом 133.2.2. п. 133.2 ст. 133 Кодексу встановлено, що до платників податку на прибуток підприємств - нерезидентів віднесено, зокрема, нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інших нерезидентів, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ Кодексу.

Отже, на підставі викладеного вище у разі, якщо діяльність нерезидента в Україні здійснюється через відокремлений підрозділ (у тому числі представництво) і така діяльність не пов’язана з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, отриманням доходу та не підпадає під визначення постійного представництва, наведеного у п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то такий нерезидент не є платником податку на прибуток підприємств та не зобов’язаний  подавати декларацію з податку на прибуток підприємства разом з відповідною фінансовою звітністю.

Тож у ситуації згідно зі зверненням проведення Представництвом операцій з безоплатного передання товарно-матеріальних цінностей на благодійній основі не є підставою для визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств за результатами діяльності такого Представництва з необхідністю реєстрації відповідного нерезидента платником податку на прибуток підприємств за умови, що діяльність такого Представництва                     не пов’язана з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, отриманням доходу та не підпадає під визначення постійного представництва.

Водночас наголошуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин потребує комплексного аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту.

Щодо податку на додану вартість

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Відповідно до п.п. 197.1.15 п. 197.1 ст. 197 Кодексу звільняються від оподаткування ПДВ операції з надання благодійної допомоги, зокрема безоплатне постачання товарів/послуг благодійним організаціям, утвореним і зареєстрованим відповідно до законодавства, а також надання такої допомоги благодійними організаціями набувачам (суб’єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації.

Під безоплатним постачанням слід розуміти постачання товарів/послуг благодійним організаціям та набувачам благодійної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації. У разі недотримання умов, визначених п.п. 197.1.15 п. 197.1 ст. 197 Кодексу, такі операції оподатковуються на загальних підставах.

Не підлягають звільненню від оподаткування операції з надання благодійної допомоги у вигляді зазначених у розділі VI Кодексу підакцизних товарів, цінних паперів (крім наданих ендавментів, зазначених у розділі IV Кодексу), нематеріальних активів і товарів/послуг, призначених для використання в господарській діяльності.  

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 Кодексу. 

Відповідно до п. 32¹ підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу не є постачанням товарів та послуг операції з безоплатної (без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації) передачі/надання товарів та послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладів охорони здоров'я державної, комунальної власності, та/або структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, крім випадків, якщо такі операції з постачання товарів та послуг оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації регулюється статтями 180 − 184 Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників ПДВ, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Коло осіб, які для цілей оподаткування ПДВ мають право або зобов'язані бути зареєстровані як платники податку, визначено у п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 та п. 180.1 ст. 180 Кодексу. Так, відповідно до підпунктів «а» та «г»                       п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 Кодексу такими особами для цілей розділу V Кодексу є, відповідно, юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі, та постійне представництво.  

Статтями 181 та 182 Кодексу визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватися як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Кодексу під обов’язкову реєстрацію як платника ПДВ підпадає особа (крім особи, яка є платником єдиного податку першої − третьої групи), у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх                                12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ).

Згідно з п.п. 69.12 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу операції, передбачені п.п. 197.1.15 п. 197.1 ст. 197 Кодексу, що здійснені протягом періоду дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, громадськими об'єднаннями та/або благодійними організаціями, не включаються такими громадськими об'єднаннями або благодійними організаціями при визначенні загальної суми для обов'язкової реєстрації платником ПДВ відповідно до ст. 181 Кодексу.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу, інших зазначених вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, повідомляємо.

Щодо питання 2 (в частині оподаткування ПДВ)

Визначати об’єкт оподаткування ПДВ мають право особи, які зареєстровані платниками ПДВ, при здійсненні ними операцій з постачання товарів/послуг.

Отже, при здійсненні операцій Представництва, яке не зареєстровано платником ПДВ, з безоплатної передачі товарно-матеріальних цінностей юридичній особі, об’єкт оподаткування ПДВ не виникає та податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються.

При цьому, якщо загальна сума від здійснених Представництвом операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такому представництву протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ), то Представництво підлягатиме обов'язковій реєстрації платником ПДВ відповідно до п. 181.1 ст. 181 Кодексу.

Водночас, якщо нерезидент не здійснюватиме господарської діяльності в Україні (діяльності, пов'язаної з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, яка спрямована на отримання доходу в Україні), то представництво такого нерезидента                        не вважатиметься постійним представництвом у розумінні норм п.п. 14.1.193           п. 14.1 ст. 14 Кодексу і, відповідно, податкових наслідків з ПДВ (у тому числі у частині реєстрації платником ПДВ і нарахування податкових зобов’язань з ПДВ) у такого представництва не виникатиме.     

Враховуючи норми п.п. 69.12 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, сума від здійснених благодійною організацією операцій з надання благодійної допомоги, що підлягають звільненню від оподаткуванню ПДВ згідно з п.п. 197.1.15 п. 197.1 ст. 197 Кодексу, не враховується при обрахунку загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, визначеної ст. 181 Кодексу, і відповідно у благодійної організації не виникає обов’язку щодо реєстрації її як платника ПДВ, а також податкових наслідків з ПДВ за такими операціями (якщо благодійна організація не зареєстрована як платник ПДВ).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).