Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ХАРКIВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.02.2018 р. № 428/ІПК/20-40-12-04-13

Головне управління ДФС у Харківській області розглянуло звернення на отримання індивідуальної податкової консультації з питань дотримання статей 134, 135,185,188 Податкового Кодексу України (далі - Кодекс):

1. Чи є отримання фінансової винагороду (бонусів) від нерезидента об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств та чи включається сума фінансової винагороду (бонусів) до бази оподаткування податком на прибуток при умові, що згідно умов договору при закупівлі відповідного обсягу фурнітури продавець-нерезидент нараховує та виплачує підприємству (покупцю) фінансову винагороду (бонуси), а фурнітура використовується лише у власному виробництві (є одним із основних витратних матеріалів відповідно до технологічного процесу).

2. Чи є в даному випадку отримання фінансової винагороду (бонусів) від нерезидента об’єктом оподаткування податком на додану вартість та чи включається сума фінансової винагороди (бонусів) до бази оподаткування податком на додану вартість,
та, керуючись ст. 52 Кодексу повідомляє.

З першого питання стосовно оподаткування податком на прибуток фінансової винагороди (бонусів), отриманих від постачальника-нерезидента.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по операціях отримання фінансової винагороду (бонусів) від постачальника-нерезидента.

Отже, такі операції відображаються відповідно до правил бухгалтерськопгобліку.    

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, (п. 2 ст. б Закону N 996).

Одним із основних завдань Міністерства фінансів України згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України від 08.04.2011 N 446/2011, є здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової і бюджетної звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складання фінансової і бюджетної звітності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків), адаптація законодавства з питань бухгалтерського обліку в Україні до законодавства Європейського Союзу та запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності

Отже, з вказаного питання необхідно звернутися за роз'ясненнями до Міністерства фінансів України.

З другого питання.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постачання послуг — будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

П.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) — послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Таким чином, одним з методів просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори)).

Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.
Враховуючи зазначене, мотиваційні виплати є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Базою оподаткування ПДВ, відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу, у цьому випадку буде сума отриманої винагороди (сума бонусів).

Датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ з постачання товарів/послуг відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас повідомляємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.