Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.01.2025 р. № 1/ІПК/99-00-08-02-04 ІПК

 

від клієнта/КБВ ФО – для того щоб спростувати наявність податкового резидентства України?

4. Чи вірне твердження, що якщо ФО-особа є громадянином України, раніше отримувала податковий номер – то вона залишається податковим резидентом України «пожиттєво» та не існує процедури виходу з податкового резидентства України?

Відповідь на питання 1, 2, 3, 4:

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Кодексу, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні,
та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права
та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки
їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правила визначення податкового статусу фізичних осіб в Україні передбачені пунктом 14.1.213 статті 14 Кодексу, відповідно до якого резидентом, зокрема, є фізична особа – резидент – фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (стаття 29 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання – це, зокрема житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

При цьому постійним місцем проживання згідно зі статті 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа
не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Отже, якщо фізичною особою дотримані перелічені положення підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, то з метою оподаткування така фізична особа може вважатися резидентом України.

Згідно з підпунктом 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, нерезиденти - це:

а) іноземні компанії, організації, партнерства та інші об’єднання
осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України
філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням
на території України, а також правові утворення без статусу юридичної
особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій,
які не є резидентами України, відповідно до положень цього Кодексу;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;

в) фізичні особи, які не є резидентами України.

Якщо відповідно до вимог укладеного Україною міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода
на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або укладеного
на його підставі міжвідомчого договору та цього Кодексу фінансовий
агент зобов’язаний перевіряти та встановлювати, резидентом якої держави
є власник або контролююча особа власника рахунку, положення цього підпункту застосовуються в частині, що не суперечить правилам міжнародного договору.

Наказом Міністерства фінансів України від 19.08.2022
№ 248, зі змінами, затверджена Форма довідки-підтвердження
статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів (далі – Довідка)
та Порядок підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів.

Відповідно до п. 2 Порядку надання Довідки або підтвердження статусу податкового резидента України на документах за спеціальними формами, затвердженими іноземними компетентними органами, здійснюється безоплатно
на підставі заяви платника податків за формою, наведеною у додатку до Порядку (далі – Заява).

При цьому Заява подається платником податків (уповноваженим представником) до контролюючого органу за основним місцем обліку, а у разі подання Заяви на отримання Довідки платниками податків – фізичними особами, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання або
не мають постійного місця проживання, – до будь-якого контролюючого органу. Заяву за вибором платника податку може бути подано засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених розділом II Кодексу (п. 3 Порядку).

Довідка дозволить фізичній особі – резиденту України підтвердити свій статус податкового резидента України, а також, у разі врахування її контролюючими органами країни перебування, уникнути подвійного оподаткування доходів шляхом застосування положень міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію.