Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.01.2025 р. № 3/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення фізичної
особи – підприємця (далі – Підприємець) від (вх. ДПС №  від) про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку ІІІ групи), здійснює діяльність у сфері надання туристичних послуг. 

У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахунків Підприємець звернувся до контролюючого органу із такими питаннями:

1. Підприємець є посередником в наданні туристичних послуг між клієнтом і туристичним агентством. Тобто, Підприємець отримує оплату за туристичну путівку від клієнта (наприклад, 100 тис. грн) та перераховує оплату туристичному агентству (наприклад, 95 тис. грн) за мінусом комісії Підприємця, як посередника (наприклад, 5 тис. грн). Комісія зафіксована в договорі.

На яку суму видавати клієнту фіскальний чек? На всю суму оплати від клієнта (наприклад. 100 тис. грн)? Чи лише на суму комісії Підприємця (наприклад, 5 тис. грн)?

2. Який дохід вказувати в книзі доходу Підприємця? Всю суму оплати, отриману від клієнта (наприклад. 100 тис. грн)? Чи лише на суму комісії Підприємця (наприклад, 5 тис. грн)?

3. Чи може клієнт в касі банку оплачувати послуги Підприємця не особисто, а через третіх осіб? Тобто прізвище клієнта, який заключив з Підприємцем договір відрізняється від прізвища фізичної особи, яка оплатила Підприємцю туристичні послуги. Чи повинен цей момент (з різними прізвищами) бути відображений у договорі між клієнтом і Підприємцем?

4. Які обов’язкові реквізити повинні бути у фіскальному чеку (прошу навести наглядний приклад)?

5. Чи є обов’язковим реквізитом у фіскальному чеку QR-код?

6. Якщо у фіскальному чеку є QR-код, але він не активний, чи застосовуються штрафні санкції?

Перед наданням відповідей на поставлені контролюючому органу питання звертаємо увагу Підприємця, що відповідно до вимог, що висуваються до податкового органу в частині форми і змісту індивідуальної податкової консультації, вони прямо кореспондуються з обов’язком платника податків у зверненні про надання такої консультації чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання.

Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов’язку надати податкову консультацію. При цьому податковий орган зобов’язаний викласти висновок щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства лише в окреслених платником податків у запиті межах, тобто, щодо вказаних ним норм та в розрізі приведених ним фактичних обставин їх застосування.

Водночас у зверненні Підприємцем не наведено жодних незрозумілих норм законодавства щодо яких виникли питання.

Наголошуємо, що ДПС не уповноважена організовувати господарську діяльність суб’єктів господарювання, а є лише контролюючим органом, який здійснює контроль за дотриманням платниками податків вимог податкового та іншого законодавства.

Щодо питання 1

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій  та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон
№ 265). Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до вимог статті 3 Закону № 265, суб’єкти господарювання при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема, проводити розрахунки на повну суму покупки (надання послуги) через РРО/ПРРО та надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Враховуючи вищезазначене, як відповідь на питання 1 повідомляємо, що у описаній ситуації, Підприємець зобов’язаний надати споживачу фіскальний касовий чек встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Щодо питання 2

Особливості укладання договору комісії визначено главою 69 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Статтею 1011 ЦКУ визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

При цьому істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну
ст. 1012 ЦКУ).

Частиною першою ст. 1013 ЦКУ передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії
(ст. 1022 ЦКУ).

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регулюється главою 1 розділу XIV Кодексу.

Умови перебування фізичної особи – підприємця на єдиному податку третьої групи встановлені п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу, а саме до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3
ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Водночас п. 292.4 ст. 292 Кодексу визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

При цьому датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6
ст. 292 Кодексу).

Платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (п. 291.6 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Одночасно слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України
від 26.11.2020 № 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня
2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Проте зміни, запроваджені з 01.01.2021 щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо), в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо) чи через електронний кабінет) не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – податкова декларація) на підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 Кодексу).

Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, яка здійснює діяльність за договорами комісії, зобов’язана відображати весь обсяг доходу, отриманий за такими договорами як у готівковій, так і безготівковій формі у обліку доходів, що ведеться у довільній формі на підставі первинних документів. Водночас при заповнені податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця в дохід комісіонера включається сума отриманої винагороди за договором комісії.

При цьому датою отримання доходу платника єдиного податку – комісіонера є дата надходження винагороди за договором комісії від комітента.

 

Щодо питання 3

Питання організації господарської діяльності та особливостей виконання своїх зобов’язань учасниками відносин куплі-продажу. Водночас, в питанні є незрозумілим яким чином суб’єкт господарювання може включити в договір оплати відомості про невідому йому особу послугами якої може теоретично скористатись споживач?

Щодо питання 4

Форму та зміст розрахункового документа/електронного розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі – Положення
№ 13).

Обов’язкові реквізити, що має містити фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1, визначені пунктом 2 розділу II
Положенням № 13.

Щодо питання 5

Пунктом 2 розділу ІІ Положення № 13 визначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) має містити обов’язкові реквізити, зокрема, QR-код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека/фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО/фіскальний номер програмного РРО.

Враховуючи зазначене, як відповідь на питання 5, повідомляємо, що вимоги щодо відображення у фіскальному касовому чеку QR-коду та відповідно всієї інформації, яку він має в собі містити є обов’язковим до виконання всіма користувачами РРО/ПРРО.

Щодо питання 6

Вимоги до форми та змісту розрахункових документів у частині наявності QR-коду мають обов’язковий характер.

Таким чином, відсутність QR-коду у фіскальному касовому чеку РРО/ПРРО або невідображення під час його зчитування МАС-коду автентифікації повідомлення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахунків, є порушенням вимог пункту 2 статті 3 Закону № 265, відповідальність за яке передбачена пунктом 1 статті 17 цього Закону.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації.