Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.02.2018 р. № 430/М/99-99-13-02-01-14/ІПК

Державна фіскальна служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула Ваш запит про надання індивідуальної податкової консультації від 15.01.2018 б/н, який надійшов з ГУ ДФС у Львівській області листом від 25.01.2018 № 403/8/13-01-13-02-07 ІПК (вх. ДФС № 134/ШК від 25.01.2018), щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) особами, які провадять незалежну професійну діяльність і повідомляє, що відповідь надається з урахуванням норм законодавства, які діяли у 2017 році.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі -Закон № 2464) визначено, що виключно цим Законом визначаються, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Частиною першою статті 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є зокрема роботодавці.
Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 встановлено, що базою нарахування єдиного внеску для осіб, визначених пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464).

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні
виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший частини першої статті 7 Закону № 2464).

Отже, платники єдиного внеску визначені пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, які не отримують дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов'язана визначити базу нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.