Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.01.2025 р. № 62/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ і підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство – платник ПДВ, яке є резидентом Дія Сіті, з метою впровадження організації харчування для найманих працівників та гіг-спеціалістів за принципом «шведського столу» планує замовляти послуги харчування у сторонньої організації з подальшим включенням витрат на таке харчування до собівартості наданих Товариством послуг.

У розумінні Товариства принцип «шведський стіл» полягає в тому, що працівники та/або гіг-спеціалісти мають змогy підійти до місця, де знаходяться продукти харчування, та взяти необхідну для себе кількість продуктів харчування у асортименті та розмірі, визначеному на свій власний розсуд, тобто, неможливо визначити кількість спожитих продуктів кожною окремою особою, та забезпечення харчування не може бути персоніфіковане.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1.  чи вірно, що здійснення операції з надання харчування за принципом «шведського столу» і включення витрат на таке харчування у собівартість наданих послуг, для:

найманих працівників Товариства не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), в тому числі, не вважається наданням Товариством додаткового блага;

гіг-спеціалістів Товариства не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та базою нарахування єдиного внеску, в тому числі, не вважається наданням Товариством додаткового блага;

2.  чи вірно, що за результатами здійснення операції з надання харчування за принципом «шведського столу» для найманих працівників та гіг-спеціалістів, витрати на яке включаються у собівартість послуг, не виникає підстав для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 188.1 статті 188 та пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, якщо придбання послуг здійснюється у неплатників ПДВ і послуги з харчування не надаються Товариством самостійно;
3.  чи вірно, що за результатами здійснення операції з надання харчування за принципом «шведського столу» для найманих працівників та гіг-спеціалістів, витрати на яке включаються у собівартість послуг, виникають підстави для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ згідно з підпунктом «а» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, якщо придбання послуг здійснюється у платників ПДВ і вартість придбаного харчування включається до собівартості послуг, надання яких Товариством нерезиденту не є об’єктом оподаткування ПДВ;

4) чи вірно, що операції із надання харчування за принципом «шведського столу», витрати на яке включаються у собівартість наданих послуг, для:  

найманих працівників Товариства не потрібно відображати у рядку 16.4 чи будь яких інших рядках Додатку ДІЯ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (рядок 06.3 ДІЯ);

гіг-спеціалістів Товариства не потрібно відображати у рядку 16.4 чи будь яких інших рядках Додатку ДІЯ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (рядок 06.3 ДІЯ)?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Організаційні, правові та фінансові засади функціонування правового режиму Дія Сіті, що запроваджується з метою стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні шляхом створення сприятливих умов для ведення інноваційного бізнесу, розбудови цифрової інфраструктури, залучення інвестицій, а також талановитих спеціалістів визначено Законом України
від 15 липня 2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» зі змінами (далі – Закон № 1667).

Згідно з пунктами 1, 2 та 11 частини першої статті 1 Закону № 1667:

гіг-контракт – цивільно-правовий договір, за яким гіг-спеціаліст зобов'язується виконувати роботи та/або надавати послуги відповідно до завдань резидента Дія Сіті як замовника, а резидент Дія Сіті зобов'язується оплачувати виконані роботи та/або надані послуги і забезпечувати гіг-спеціалісту належні умови для виконання робіт та/або надання послуг, а також соціальні гарантії, передбачені розділом V Закону № 1667;

гіг-спеціаліст – фізична особа, яка за гіг-контрактом є підрядником та/або виконавцем;

резидент Дія Сіті – юридична особа, яка відповідно до Закону № 1667 набула статусу резидента Дія Сіті та згідно з інформацією, що міститься у реєстрі Дія Сіті, перебуває у зазначеному статусі.

Відповідно до частини шостої статті 20 Закону № 1667 резидент Дія Сіті забезпечує гіг-спеціаліста обладнанням та іншими засобами, необхідними для виконання робіт (надання послуг), якщо інше не передбачено гіг-контрактом.

Особливості застосування до резидента Дія Сіті спеціальних умов оподаткування, день початку і день припинення застосування таких умов визначаються ПКУ (частина сьома статті 2 Закону № 1667).

Спеціалісти резидента Дія Сіті – гіг-спеціалісти, що виконують роботу (надають послуги) на замовлення та на користь (в інтересах) резидента Дія Сіті на підставі гіг-контракту, укладеного в порядку, передбаченому Законом № 1667, та/або особи, які перебувають із резидентом Дія Сіті у трудових відносинах (підпункт 14.1.283 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Визначення понять, що вживаються у ПКУ, зазначені статтею 14 розділу І ПКУ, яка не містить окремого визначення «харчування за принципом «шведського столу».

Разом з тим підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ передбачено поняття доходу з джерелом походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Щодо питання 1

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 розділу IV ПКУ платниками податку є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 розділу IV ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 розділу IV ПКУ встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» (підпункт 165.1.9 пункту 165.1 статті 165 розділу IV ПКУ).

При цьому згідно з підпунктом 1.7 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV ПКУ та підрозділом 1 цього розділу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпункті 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 розділу IV,  у підпунктах 3 і 4 пункту 170.13¹ статті 170 розділу IV та пункту 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено пунктом 164.2 статті 164 розділу IV ПКУ, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV ПКУ) у вигляді:

вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (підпункт «а» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV ПКУ);

вартості харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених ПКУ для оподаткування прибутку підприємств
(підпункт «б» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV ПКУ).

Додатково до винятків, передбачених підпунктом «а» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV ПКУ, не вважаються додатковим благом платника податку, зокрема, доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV ПКУ).

Зауважуємо, що норми підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV ПКУ не містять посилань на те, що доходи, одержані платником податку у вигляді безоплатного харчування не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб. Зазначене лише може вказувати на те, що такі доходи не є додатковим благом.

Разом з тим до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 розділу IV ПКУ (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 розділу IV ПКУ).

Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, є доходи, визначені статтею 163 розділу IV ПКУ (підпункт 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників військового збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, за ставками, визначеними підпункті 1.3 пункту 16¹  підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (підпункт 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).   

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку (військового збору) до бюджету передбачено статтею 168 розділу IV ПКУ та підпунктом 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 розділу IV ПКУ податковий агент, поняття якого наведено у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену статтею 167 розділу IV ПКУ, та ставку військового збору 5 відс., встановлену підпунктом 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Слід зазначити, що згідно з підпунктом 70.12.1 пункту 70.12 статті 70 глави 6 розділу ІІ ПКУ реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі – РНОКПП ) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи Національний банк України, банки, інші фінансові установи, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами – підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у разі виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізичні особи зобов’язані подавати інформацію про РНОКПП юридичним та фізичним особам, що виплачують їм доходи.

Документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених пунктом 70.12 статті 70 глави 6 розділу ІІ ПКУ, які не мають РНОКПП або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України (пункт 70.13 статті 70 глави 6 розділу ІІ ПКУ).

Отже, неможливість, на думку юридичної особи, персоніфікувати отриманий дохід не може слугувати підставою для звільнення платника податків від сплати відповідних податків і зборів.

Разом з тим відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України
від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Статтею 7 Закону № 2464 визначено базу нарахування єдиного внеску.

Водночас частиною сьомою статті 7 Закону № 2464 передбачено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, в якому не передбачено витрати на безоплатне харчування.

Таким чином, дохід у вигляді вартості безоплатного харчування за принципом «шведського столу» для працівників та/або гіг-спеціалістів, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу таких платників податків як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, та є базою нарахування єдиного внеску.

Щодо питань 2 та 3

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Згідно з підпунктом «в» підпункту 14.1.185 та підпунктом «в» підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ постачання товарів/послуг включає, зокрема, безоплатну передачу майна іншій особі, постачання послуг іншій особі на безоплатній основі.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ під  безоплатно наданими товарами розуміються товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

 Згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 розділу V ПКУ (пункт 201.8 статті 201 розділу V ПКУ).

До податкового кредиту відносяться суми податку сплачені/нараховані в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН  податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ (пункт 198.6 статті 198 розділу V ПКУ).

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ платник ПДВ зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, зокрема, в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

Таким чином, якщо платник ПДВ здійснює операції з постачання товарів/послуг (у тому числі безоплатної передачі), то згідно зі статтею 185 розділу V ПКУ такі операції відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ є об'єктом оподаткування ПДВ. База оподаткування операцій з постачання таких товарів/послуг визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначається виходячи з їх договірної вартості.

У випадку якщо платником здійснюються операції, зокрема, з постачання послуг, операції з постачання яких не є об’єктом оподаткування ПДВ в зв’язку з тим, що місце постачання послуг розташоване за межами митної території України, то обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за такими операціями відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ не виникає.

Загальне правило формування податкового кредиту передбачає включення особою, якій здійснюється постачання товарів/послуг, до складу податкового кредиту усіх сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів/послуг у особи, яка здійснює таке постачання – платника ПДВ, незалежно від того, для використання в яких операціях придбані такі товари/послуги.

Якщо придбані платником товари/послуги призначені для використання в оподатковуваних ПДВ операціях, то податкові зобов’язання з ПДВ на підставі пункту 198.5 статті 198 або пункту 199.1 статті 199 розділу V ПКУ при придбанні таких товарів/послуг не нараховуються.

Якщо придбані товари/послуги, за якими суми податку були включені до складу податкового кредиту, повністю або частково призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то у такого платника податку виникає обов'язок щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ та складання зведеної податкової накладної за правилами, визначеними пунктом 198.5 статті 198 або пунктом 199.1 статті 199 розділу V ПКУ.

Якщо придбані товари/послуги було придбано без ПДВ, тобто податковий кредит за операціями з їх придбання не був сформований, то податкові зобов’язання згідно з пунктом 198.5 статті 198 або пунктом 199.1 статті 199 розділу V ПКУ не нараховуються незалежно від того, в оподатковуваних чи неоподатковуваних операціях використовуються такі придбані товари/послуги.

Отже, якщо придбання Товариством товарів/послуг, які призначені для надання харчування за принципом «шведського столу» для найманих працівників та гіг-спеціалістів, здійснюється у неплатників ПДВ, податковий кредит з ПДВ Товариством при їх придбанні не був сформований, та витрати на придбання таких товарів/послуг включаються у собівартість наданих Товариством послуг, то підстави для нарахування податкових зобов'язань за правилами, встановленими пунктом 188.1 статті 188 та пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, відсутні.

Якщо придбання Товариством товарів/послуг, які призначені для надання харчування за принципом «шведського столу» для найманих працівників та гіг-спеціалістів, здійснюється у платників ПДВ, а витрати на таке придбання включаються у собівартість наданих Товариством нерезиденту послуг, операції з постачання яких не є об’єктом оподаткування ПДВ в зв’язку з тим, що місце постачання послуг розташоване за межами митної території України, або такі товари/послуги використовуються не в господарській діяльності Товариства, то у Товариства виникає обов'язок щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ та складання зведеної податкової накладної за правилами, визначеними пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.

Щодо питання 4

Відповідно до наданої у зверненні інформації, заявник є резидентом Дія Сіті - платником податку на особливих умовах, розраховує базу оподаткування податком на прибуток за спеціальними правилами, встановленими ПКУ, та подає Додаток ДІЯ до Податкової декларації з податку на прибуток.

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Відповідно до пункту 135.2 статті 135 розділу ІІІ ПКУ базою оподаткування операцій резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах є грошове вираження об’єкта оподаткування, розрахованого за правилами, визначеними цим пунктом та підпунктом 141.9¹.3 пункту 141.9¹ статті 141 розділу ІІІ ПКУ. У разі здійснення операцій, які є об’єктом оподаткування, у формі, відмінній від грошової, базою оподаткування є вартість такої операції, визначена на рівні не нижче звичайної ціни.

Згідно з підпунктом 135.2.1.6 підпункту 135.2.1 пункту 135.2 статті 135 розділу ІІІ ПКУ до бази оподаткування резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах включається, зокрема, вартість майна (робіт, послуг), наданого (наданих) особі, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, без висування вимог щодо компенсації його (їх) вартості (у тому числі безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) за винятком, зокрема:

в) якщо вартість такого майна (робіт, послуг) підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб відповідно до розділу IV ПКУ або не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу згідно із статтею 165 розділу IV ПКУ та/або не оподатковується згідно з пунктом 170.7 статті 170 розділу IV ПКУ;

г) додаткових благ, що надаються резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умо