Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.01.2025 р. № 84/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернень щодо визначення податкових зобов’язань з ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

У своєму зверненні Підприємство повідомило, що здійснює операції з ввезення на митну територію України миючих засобів в 25 літрових каністрах (багатообертова тара). Каністри, які зносилися, Товариство передає на утилізацію, за результатами якої отримує акт утилізації.

Враховуючи вищевикладене, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.

При цьому звернення Підприємства не містить детального опису  договірних умов та обставин здійснення операцій.

У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо порушеного питання.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1  розділу ІІ ПКУ.

Порядок збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 02.10.2001 № 224, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.10.2001 за № 866/6057 (далі – Порядок № 224). Зворотна тара – це тара багаторазового використання, що належить до вторинних матеріальних ресурсів і підлягає повторному використанню (пункт 2 Порядку № 224).

Правила застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання (далі – Правила № 1) та правила повторного використання зворотної дерев'яної, картонної тари та паперових мішків на Україні (далі – Правила № 2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 квітня 1992 року № 174 затверджено наказом Міністерства державних ресурсів України
від 16 червня 1992 року № 15. Строки повернення тари визначено Правилами
№ 1 і № 2.

Згідно з пунктом 4 Порядку 224, приймання та утилізація використаної тари (упаковки) здійснюються підприємствами, установами, організаціями, які використовують тару (упаковку) для пакування і транспортування продукції, у процесі діяльності яких утворюється тара (упаковка), а також імпортерами, продукція яких міститься в тарі (упаковці), самостійно або шляхом укладення договорів з відповідними спеціалізованими підприємствами щодо надання послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).

Таким чином, при ввезенні в Україну товарів в тарі (упаковці), імпортер зобов’язаний проводити заходи по утилізації тари самостійно або із залученням спеціалізованих підприємств.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Відповідно до пункту 189.2 статті 189 розділу V ПКУ вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі якщо у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/ виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподаткованих ПДВ операціях (крім випадків, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 та пунктом 197.11 статті 197 розділу V ПКУ) або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

У разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації (пункт 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене тара, яка не повернута більше ніж 12 календарних місяців, визнається товаром, операція з постачання якого відбулась з першого дня, наступного за сплином вказаного терміну, у зв’язку з чим отримувач тари зобов’язаний включити до бази оподаткування ПДВ її вартість у звітному періоді, на який припадає такий термін.

При здійсненні операцій із списання товару (багатообертової тари), виходячи з вартості такого товару (тари), у зв’язку з неможливістю отримання надалі економічних вигід від його (її) використання, платник податку повинен врахувати норми пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ та нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за ставкою 20 відсотків як за операцією, що не є господарською діяльністю платника податку за умови формування податкового кредиту при здійсненні операцій з ввезення тари та оформлення відповідної митної декларації. За такою операцією складається податкова накладна, яка підлягає обов’язковій реєстрації в ЄРПН у встановлені терміни.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункту 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ).