Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.01.2025 р. № 186/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення ТОВ …… щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Згідно із запитом платник податку є резидентом Дія Сіті (далі –Підприємство) та відповідає всім вимогам Закону України від 15 липня
2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667) до таких резидентів.

В штаті Підприємства є мобілізовані працівники, що увільнені від виконання трудових обов’язків. Трудовими договорами, що укладені та продовжують діяти між Товариством і зазначеними мобілізованими працівниками, передбачені систематичні, регулярні щомісячні виплати додаткової заробітної плати за невідпрацьований час. Зазначені виплати включаються Підприємством до фонду додаткової заробітної плати відповідно до п.п. 2.2.12 п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. № 5, як оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо вони виконуються в робочий час та регулярних щомісячних компенсаційних виплат.

У зв’язку з чим, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи має право Підприємство застосовувати положення п.п. 170.14¹.2
п. 170.14¹ ст. 170 Кодексу і, відповідно, ставку податку на доходи фізичних осіб  у розмірі 5 відсотків бази оподаткування (згідно з п. 167.2 ст. 167 Кодексу) до доходу у формі заробітної плати (регуляторних  компенсаційних виплат) мобілізованих та увільнених від виконання трудових обов’язків працівників?

2. Чи повинен нараховуватись єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на виплати у формі додаткової заробітної плати (регуляторних компенсаційних виплат) мобілізованим та увільненим від виконання трудових обов’язків працівникам?

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Кодексу будь-які питання щодо оподаткування регулюються Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно з п.п 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу заробітна плата для цілей
розділу IV Кодексу – основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Так, відповідно до частини першої ст. 1 Закону України від 24 березня                    1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

При цьому інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3
ст. 5 Кодексу).

Так, відповідно до п.п. 2.2.12 п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України
від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5), фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема оплата за невідпрацьований час, а саме оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час.

Згідно зі ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених Кодексом цивільного захисту України, законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи викладене, дохід у вигляді заробітної плати, до складу якої входить фонд додаткової заробітної плати, виплачується юридичною особою (роботодавцем) на користь фізичної особи (працівника) на підставі укладеного трудового договору (контракту) за виконану таким працівником роботу на користь роботодавця.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до КЗпП за виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час, виплачується середній заробіток, який входить до складу додаткової заробітної плати.

Разом з тим мобілізованим працівникам виплачується виключно грошове забезпечення, тобто положеннями КЗпП не передбачено виплати середнього заробітку.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить
18 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених розділом IV Кодексу.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня
2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону № 108), та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Крім того відповідно до частини 14¹ ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платника – резидента Дія Сіті, який у календарному місяці відповідав вимогам, визначеним п. 2, 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону № 1667, встановлюється:

а) на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону № 108, – у розмірі мінімального страхового внеску;

б) на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за гіг-контрактами, укладеними у порядку, передбаченому Законом
№ 1667, – у розмірі мінімального страхового внеску.

При цьому мінімальний страховий внесок – це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону
№ 2464).

Таким чином, оскільки дохід у вигляді коштів, який виплачується резидентом Дія Сіті фізичній особі (мобілізованому працівнику) не пов’язаний з виконанням таким працівником роботи на користь роботодавця, то у розумінні КЗпП, Закону № 108, Інструкції № 5 та Кодексу такий дохід не може розглядатися як заробітна плата, а отже оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та не є базою нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.