Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.01.2025 р. № 258/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «___________» (далі – Товариство) щодо окремих питань визначення роялті для цілей оподаткування, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Відповідно до наданої у зверненні Товариства інформації таке Товариство планує укласти ліцензійні договори, що включають операції з використання об’єктів інтелектуальної власності (кінематографічні фільми та інші аудіовізуальні твори, далі – твори) з відповідною виплатою ліцензійної винагороди (роялті) за таке використання.

Умовами зазначених ліцензійних договорів передбачено отримання Товариством невиключної ліцензії на використання творів на платформі Товариства, а також право Товариства розміщувати рекламу при відтворенні творів (тобто використання творів способом AVOD та FAST).

При цьому у зверненні зазначено, що використання творів способом AVOD – це коли відео на замовлення супроводжується показом реклами чи інших комерційних проявів третіх осіб, без стягнення плати з користувача. При цьому окремі одиниці контенту розміщуються у формі списку або сітки, і кінцевий користувач може отримати доступ до кожної одиниці контенту, пройшовши за відповідним посиланням. Не допускається організація епізодів чи випусків контенту у списки (плей-листи, канали) за тематикою, жанрами, чи іншими критеріями, що формують розклад окремих епізодів або серій програми (тобто їх послідовність) для користувача.  

Використання творів способом FAST – надання за індивідуальною заявкою будь-якого користувача індивідуального доступу до перегляду потокових телевізійних послуг у формі публічного показу організованого певним чином аудіовізуального контенту (творів) на дозволеному ресурсі в мережі Інтернет виключно у складі програми, розклад якої формується ліцензіаром, де контент організований ліцензіаром у списки (плей-листи) за тематикою, жанрами або керуючись іншими критеріями та доступні користувачу безкоштовно (без підписки) на підставі того, що обов’язкова реклама або комерційні прояви третіх осіб відображаються як частина послуги ліцензіата.

Зазначається, що ліцензійна винагорода (роялті) за використання Товариством творів шляхом AVOD та FAST сплачується у вигляді відрахування частки чистого доходу від реклами, що відображається при відтворенні творів.

При цьому чистий дохід від реклами – дохід від реклами, отриманий від розміщення будь-якої реклами в будь-якому вигляді і будь-якого змісту при показі творів, доступ до яких надається користувачу через платформу Товариства. Чистий дохід визначається за вирахуванням будь-яких витрат третіх сторін, таких як гонорари рекламних агентств (або рекламних платформ), що складають 20 відс. від початкового доходу від реклами.

У зв’язку із викладеним вище у звернені Товариства поставлено такі запитання для надання індивідуальної податкової консультації:

чи вважається роялті відповідно п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу ліцензійна винагорода за ліцензійним договором, якщо така ліцензійна винагорода сплачується у вигляді відрахування ліцензіару частки чистого доходу від реклами, що відображається при відтворенні творів?

 

Відповідно до частини першої ст. 1108 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) дозвіл на використання цього об’єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензіат не має права використовувати об’єкт права інтелектуальної власності в іншій сфері, ніж визначено ліцензією на використання об’єкта права інтелектуальної власності.

Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності, як передбачено частиною третьою ст. 1108 ЦКУ, може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.  

При цьому невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно з частиною першою ст. 1109 ЦКУ за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов’язується вносити плату за використання об'єкта, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу роялті – будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об'єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме: на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Отже, в загальному випадку, якщо платник податків, що є ліцензіатом, сплачує за ліцензійним договором на користь ліцензіара винагороду за використання або за надання права на використання об’єктів права інтелектуальної власності у вигляді кінематографічних фільмів та інших аудіовізуальних творів шляхом відрахування ліцензіару частки чистого доходу від реклами, що відображається при відтворенні таких творів, то така винагорода відповідатиме визначенню роялті для цілей оподаткування.

Водночас повідомляємо, що наданої заявником інформації недостатньо для кваліфікації операції зі сплати за ліцензійним договором на користь ліцензіара винагороди за використання або за надання права на використання об’єктів права інтелектуальної власності у вигляді кінематографічних фільмів та інших аудіовізуальних творів шляхом відрахування ліцензіатом ліцензіару частки чистого доходу від реклами, що відображається при відтворенні таких творів, оскільки необхідним є вивчення відповідного ліцензійного договору і з’ясування статусу Товариства, яке у тексті звернення в окремих випадках позначено як ліцензіар.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).