Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.01.2025 р. № 296/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

 

Державна податкова служба України розглянула звернення
щодо об’єкту оподаткування ПДВ та формування податкового кредиту і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненнях, умовами договору купівлі-продажу товару передбачено, що у разі повного забезпечення постачальником потреб покупця (Товариства) у товарі у зафіксованій договором кількості, покупець виплачує постачальнику бонус у певній сумі за виконання об’ємів поставки. Первинним документом на виплату бонусу є акт погодження виплати бонусу.

Придбані згідно із зазначеним договором товари використовуються Товариством в оподатковуваних ПДВ операціях.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи є об’єктом оподаткування ПДВ операція з виплати постачальнику бонусу у грошовій формі за виконання об’ємів поставки товару;

2) який код згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі – ДКПП) необхідно зазначити у податковій накладній, що складатиметься із номенклатурою «Бонус за виконання об’ємів поставки»;

3) чи матиме право покупець сформувати податковий кредит на підставі податкової накладної, складеної постачальником товару на суму отриманих від покупця бонусів;

4) чи зобов’язаний покупець нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПКУ?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Постачання товарів − будь-яка передача права на розпоряджання
товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Постачання послуг − будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками − суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг (пункт 188.1 статті 188 ПКУ).

Пунктом 201.1 статті 201 ПКУ встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, зокрема, для послуг − код послуги згідно з ДКПП.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПКУ).

Пунктом 198.3 статті 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи, ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПКУ податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.5 статті 198 ПКУ передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, − у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися у неоподатковуваних операціях, у тому числі у негосподарській діяльності платника податку.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року
№ 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі −
Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (найменування) (стаття 4 Закону № 996).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

Для цілей оподаткування грошові кошти, які отримує платник, не є об’єктом оподаткування ПДВ, якщо такі кошти не є оплатою вартості товарів/послуг, поставлених платником, оскільки об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Водночас, якщо платник здійснює постачання товарів/послуг та грошові кошти є оплатою вартості таких товарів/послуг, що може бути передбачено відповідним договором, то за своєю економічною сутністю такі кошти є оплатою вартості поставлених товарів/послуг та включаються до бази оподаткування ПДВ їх отримувачем у загальному порядку.

Отже, грошові кошти, які покупець згідно з умовами договору купівлі-продажу товару перераховує постачальнику товарів у зв’язку з постачанням таких товарів у вигляді бонусів за забезпечення постачальником потреби покупця в певному об’ємі товару, проданому за певний проміжок часу, є оплатою вартості послуг, що надаються постачальником у зв’язку з постачанням товарів, а тому такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ їх отримувачем.

Щодо питання 2

Для визначення належності послуг, що надаються платником податку, до тієї чи іншої категорії послуг, зокрема, з метою зазначення коду послуги згідно з ДКПП у податковій накладній, ДПС рекомендує звернутися до ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» (розробник ДКПП) за адресою: 79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6.

Щодо питань 3, 4

Загальне правило формування податкового кредиту передбачає віднесення особою, яка здійснює придбання товарів/послуг, до складу податкового кредиту усіх сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів/послуг у особи, яка здійснює таке постачання – платника ПДВ.

Отже, суми ПДВ, нараховані (сплачені) платником податку у зв’язку з придбанням товарів/послуг відносяться до складу податкового кредиту за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, митних декларацій (тимчасових, додаткових та інших видів митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ).

Якщо ж товари/послуги, при придбанні яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або в операціях, які не є господарською діяльністю, то у платника податку виникає обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за правилами, визначеними пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.

Водночас будь-який платник податку (у тому числі постачальник, який у ситуації, описаній у зверненні, повинен нарахувати податкові зобов’язання за операцією з постачання послуг та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну) у разі виникнення необхідності має право звернутися до контролюючого органу для отримання індивідуальної податкової консультації із відповідним зверненням, оформленим відповідно до вимог пункту 52.1 статті 52 ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).