Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.01.2025 р. № 345/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула щодо деяких питань оподаткування нерезидентів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої інформації, заявник є Іноземною компанією, з місцем знаходження дирекції в Болгарії, який самостійно визнав себе податковим резидентом України і був взятий на облік податковими органами України.

Іноземна компанія займається наданням транспортно-експедиторських послуг нерезидентам та резидентам України, а саме: організацією міжнародних перевезень морем, автотранспортом, залізничним транспортом. При цьому угоди з нерезидентами-замовниками та постачальниками транспортних послуг – резидентами укладаються не на території України.

Враховуючи викладене вище, заявник просить надати відповіді на питання:

1. Чи вважається отриманим за межами території України прибуток Іноземної компанії від надання транспортно-експедиторських послуг нерезидентам?

2. За яким порядком Іноземна компанія повинна визначати та розраховувати об’єкт оподаткування – прибуток із джерелом походження з України?

3. При складанні декларації з податку на прибуток Іноземна компанія декларує виключно фінансовий результат до оподаткування (прибуток) із джерелом походження з України або від усіх видів діяльності, як в Україні, так і за її межами?

4. Які показники повинна містити фінансова звітність до декларації – усі або тільки які стосуються отримання прибутку з джерелом походження з України?

 

Щодо питань 1-4

Пунктом 1.1 ст. 1 Кодексу встановлено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу.

Статтею 5 Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 розділу I Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до п.п. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 Кодексу платниками податку – резидентами, зокрема, є юридичні особи, що утворені відповідно до законодавства інших країн (іноземні компанії) та мають місце ефективного управління на території України.

Іноземна компанія має право самостійно визнати себе податковим резидентом України з 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, подано до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

У разі якщо іноземною компанією буде подано заяву про визнання податковим резидентом України в період з 1 до 31 грудня календарного року, першим податковим (звітним) періодом буде рік, наступний за роком, в якому була подана заява.

Іноземна компанія, що отримала статус платника податку - резидента, не визнається контрольованою іноземною компанією.

Іноземна компанія, яка зареєстрована в Україні із статусом податкового резидента України, прирівнюється до платників податку на прибуток підприємств – резидентів України.

Абзацом дванадцятим п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу зазначено, що для платників податку, визначених п.п. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 цього Кодексу, не є об'єктом оподаткування прибуток із джерелом походження за межами України.

Отже, результати діяльності Іноземної компанії за межами України не враховуються в фінансовому результаті до оподаткування Іноземної компанії як податкового резидента України для цілей визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств.

Виходячи із викладеного вище, отримані Іноземною компанією, як податковим резидентом України, доходи за надання транспортно-експедиторських послуг нерезидентам за межами України не є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу для такої компанії та не відображаються в Податковій декларації з податку на прибуток, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (із змінами) (далі – Декларація).

При цьому, у разі якщо згідно з договором про надання послуг (транспортно-експедиторських), який укладено за межами України, такі послуги надаються Іноземною компанією, що має статус податкового резидента України, на території України, такі операції підлягають оподаткуванню податком на прибуток підприємств такою компанією у загальновстановленому порядку та підлягають відображенню у Декларації.

При цьому, п. 46.4 ст. 46 Кодексу встановлено, що якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

Отже, Іноземна компанія в доповненні до Декларації повинна надати інформацію з відповідним поясненням про суми доходів та витрат, пов’язаних  з наданням послуг за межами України, які не були враховані при визначенні фінансового результату до оподаткування такої компанії як податкового резидента України для цілей визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу.

При цьому, відповідно до абзацу шостого п. 44.2 ст. 44 Кодексу іноземні компанії, визначені підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств за міжнародними стандартами фінансової звітності з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку під час застосування положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику зокрема у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.

Отже питання щодо показників, які повинна містити фінансова звітність, що стосується отримання прибутку з джерелом походження з України, відноситься до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).