Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.02.2018 р. № 485/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), на запит щодо порядку справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Податок), повідомляє.

Підприємство, без надання будь-яких документів та посилаючись на ст. 74 Господарського кодексу України, згідно з якою Підприємство відноситься до державних комерційних підприємств, майно яких закріплюється за ними на праві господарського відання, вважає, що приналежні йому об’єкти житлової та нежитлової нерухомості не є об’єктам оподаткування Податком.

Підприємство зацікавлено у з’ясуванні питання визначення його платником Податку та правомірності застосування до приналежних йому об’єкті нерухомості норм п. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу, яким передбачено виключення з об’єктів оподаткування Податком, зокрема, виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств.
Платниками Податку є юридичні особи, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості (п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України).

Право власності на нерухоме майно реєструється у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно майнових прав і не поширюється на об’єкти, що передані іншим суб’єктам на правах господарського відання.

Частиною «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу з об’єктів оподаткування Податком виключено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Зазначені будівлі класифікуються у підкласах 1251.1-1251.9 класу 1251 «Будівлі промислові» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

При визначенні належності платників податків до категорії промислових підприємств застосовується Національний класифікатор України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530.

У відповідності до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.